Кіно-Театр. 2024. № 2
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кіно-Театр. 2024. № 2 by Author "Швець, Юлій"
Now showing 1 - 4 of 4
Results Per Page
Sort Options
Item "Великі надії", або За парканом політики(2024) Швець, ЮлійФранцію сміливо можна назвати однією з найактивніших країн в соціально-політичному сенсі. Не відстає від прогресивного тренду й динамічний кінематограф країни, продовжуючи масштабну традицію "політичного кіно" і пропонуючи свіжі осмислення процесів, що ні на мить не вщухають у новітній європейській демократії. Серед режисерів, які тонко й талановито рефлексують сучасні соціально-політичні процеси, – Сільвен Деклу, чий попередній фільм "Продавець" (2016) поставив резонансні акценти на темі національної специфіки великого фран цузького капіталу. Темою нового, тепер уже критичного "ліво-центричного" фільму Деклу стала трансформація молодої ідеалістки у зрілого політика. Проявив процес цього "статичного перетворення" випадок, що трапився з героїнею на Корсіці – із суворими до "мажорів з материка" мешканцями.Item Випробування пам'яттю: "Вбивці Квіткової Повні" Мартіна Скорсезе(2024) Швець, Юлій80-річний американський кінорежисер Мартін Скорсезе завжди прагнув зрозуміти Америку через її ситуативних злочинців. Однак свій 26-й повний метр він присвятив злочинності системній – історії жорстокого захоплення землі, матеріальних ресурсів та влади в штаті Оклахома на початку 1920-х років. Документальне дослідження журналіста Девіда Гранна численних вбивств (з 1912 по 1925 рік) індіанців з племені осейджів стало для режисера опорою для створення життєво точної драми, котра з розмахом і скрупульозністю "великого стилю" розповідає про те, на що натякають усі великі й маленькі американські вестерни та драми й, зрештою, свідчить уся історія – про жагу наживи, яка рухає матеріальний прогрес, і духовне розтління індивідуумів та цілих націй. Однак – що важливо – нажива як національна ідея не сприймається у фільмі обмеженою рамками суто "американського міфу".Item Остання війна(2024) Швець, ЮлійДва фільми документального циклу "Остання війна" ("Анатомія рашизму" та "Какая разница"), які нещодавно вийшли на Суспільному й доступні на Youtube, засновані на двогодинних розмовах з тридцятьма українськими й західними інтелектуалами. Авторка та ведуча – досвідчена Мирослава Барчук у кадрі та поза ним – з їх допомогою намагається пояснити коріння сучасної війни, за що вона точиться, чому всі роки Незалежності українське суспільство легковажило загрозами з боку агресивного сусіда. Потужна енергія та пристрасність, характерні для першого фільму, в більшості сцен другого поступаються поблажливій інтонації "ми не чекали – нас обікрали". Але будемо вірити, що наступні фільми циклу "Остання війна" будуть не тільки "колективною терапією" – інтелектуально наповненим проговоренням колоніальних травм, а ще й зарядженими сміливістю політичних суджень, конкретизацією нових ідей, багатством візуальних метафор – війна ж бо остання! Будуть наповнені щирою зневагою до сильних світу цього – зовнішніх і внутрішніх, – які, як тільки з них спаде німб медійної недоторканності, миттєво розкриють на екрані свою жалюгідність та нікчемність. Сподіваємося, що наступні фільми, зберігши пророчі думки українських інтелектуалів, посилять свою публіцистичну складову, уникнуть полону політкоректної академічності.Item Питання істини чи віри?(2024) Швець, Юлій"Анатомія падіння" – четвертий повний метр у фільмографії режисерки, яка в ньому почасти транслює свої основні інтереси, започатковані в ранніх картинах "Вік паніки" (2013), "В ліжку з Вікторією" (2016), "Спокуса" (2019). Це ті самі типажі та схожі конфлікти: героїні- жінки в сконструйованих, близьких до театралізованих ситуаціях, в яких сімейні та гендерні проблеми перетинаються з професійними. Але в останній стрічці проступає дещо незвичне. Віра (внутрішнє переконання – наслідок прихованого інтересу) сліпого хлопчика стає вирішальною у судовому процесі.