Кіно-Театр. 2024. № 2
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кіно-Театр. 2024. № 2 by Author "Саква, Олександр"
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Перший млинець...(2024) Саква, ОлександрПодією, попри очікування й піар, ця стрічка не стала. Хоча щодо назви стрічки "Перший код" автори погарячкували. Бо ось я стою в середмісті Києва перед кам’яною бабою, скіфською чи половецькою, і розумію: перед цією таїною я безпорадний. Незбагненна скульптура! Коду доступу до її прадавньої суті мені не дано, а хвилювання не полишає. Втім, його пояснити якраз не складно. Зізнаюсь: я – не робот. А "Перший код", тим не менш, мені до смаку не припав…Item Підйом прапора в Генуї, або Як правильно обрати діда(2024) Саква, ОлександрЄ ролі, що можна зіграти краще чи гірше, але потрібно зіграти точно. Саме таке завдання в Богдана Бенюка, якому найкраще вдалися сцени розпачу й гніву, коли він кричить Мікеле: "Ти що привіз мені замість доньки – попіл?"; "Ти чому не знаєш рідну мову, твоя мама – українка?!" Михайло звертається до малого, та ми розуміємо – він кричить на себе, бо за 16 років не спромігся побачитися з Ніною й Мікеле, не запросив додому, в село, проґавив внука… А тепер все згаяне треба надолужити, щоб не "урвалась нитка днів". А вина йому болить, душить нестерпно. Та знайти один одного внуку й діду непросто. В кожного свої рахунки. Ось і потерпають, зближуючись на мікрон за добу. Що примиряє впертюхів? Одне горе на двох – бо справжнє… "Мій карпатський дідусь" – кінематограф "виховання почуттів" для сімейного перегляду. (В глядацьких залах на ньому було багато різновікових дітей. Що знаменно: вони звично тягнули з собою відерця з попкорном, та ледь починався фільм – їли тихенько, майже крадькома, без реплік щодо побаченого: стрічка забирала їх владно. І серце не камінь – плакали всі.) …А на екрані різко змужнілий новий власник "Кафе Буба" Мікеле Галамасюк щоранку піднімає в Генуї прапор свого закладу, і в сонячних променях Лігурійської Рів’єри тріпоче нагадування про карпатського дідуся, клоуна з Бережниці, що пробудив у юнака свідомість роду. Жагуче бентежна тема! Бо й справді…Item Тріумф долі Марлен Дітріх Галини Стефанової й Алли Сергійко(2024) Саква, ОлександрЩо означає – тріумф Долі? А ось саме це – неможливість її змінити, радикально перелаштувати, з якогось моменту прокласти принципово відмінний від раніше взятого курс. Детермінізм, фатальність? А як же свобода волі, авторство долі, вибір особи? Панове, спокій – вони існують. І зігране Галиною Стефановою й Аллою Сергійко лише доводить: тут жодної містики! Яку життєву стратегію не обирай – як це зробили наші акторки в тлумаченні образу Дітріх – обрана парадигма буде тільки ще одним варіантом Промислу щодо твоєї скромної чи, навпаки, зовсім нескромної особистості. Належне кожному написане на сувої Долі, хоч нам і не дано туди зазирнути. Та все вихідне вже спрацювало: гени, схильності, вподобання, вдача, хист, умови, впливи, знаки, збіги, везіння, сувора логіка подій. Бо з Долею – як у вишивці хрестиком: в нашій волі змінити растровий візерунок і витворити свій малюнок, але Задум і Канва вже чекають нас на порозі Буття, бо вони – від Бога. Як і акторки, що подарували нам радість Театру Долі.