An Outline of Wittgenstein’s Investigation of Time: A Grammatical Approach
Loading...
Date
2025
Authors
Matovka, Nazar
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
This article is an exposition of the problem of time in the philosophy of Ludwig Wittgenstein (1889–1951). It focuses primarily on the works from his so-called middle to late period (1930–1951), which are explicitly concerned with the problem. The aim is to clarify how time is presented in his philosophy and what consequences can be drawn for the question of the reality of time from employing Wittgenstein’s approach. Wittgenstein’s thoughts on time during this period are marked by the distinction between memory-time and information-time, based on the principle of verification: the former is verified by recalling an event from memory, while the latter is obtained from an external source. From the perspective of the grammatical approach, which he developed at the time, the distinction is shown to be superfluous. Memory-time can be reduced to information-time, and inquiry into the nature of memory requires devising phenomenological descriptive language, which is contrary to Wittgenstein’s philosophical stance. Thus, only instances of
information-time can be used to investigate time. However, this investigation demonstrates that the convenient philosophical approach to the problem of time is prone to misconceptions about its nature, which stem, first, from misunderstanding the language and, second, from deriving theories of time from its grammar.
Description
Ця стаття є експозицією проблеми часу у філософії Людвіґа Вітґенштайна (1889–1951). Вона стосується передусім праць, створених у так званий середній і пізній період його творчості (1930–1951), в яких порушується ця проблема. Мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати, як постає у Вітґенштайновій філософії проблема часу та які наслідки щодо питання реальності часу випливають із його філософського підходу. Роздуми Л. Вітґенштайна про час упродовж цього періоду позначені розрізненням між часом-пам’яттю і часом-інформацією, яке ґрунтується на принципі верифікації: перший тип отримується через пригадування подій, другий – через звернення до зовнішніх джерел. Із перспективи граматичного методу, який він розробляв у зазначений період, це розрізнення виявляється зайвим. Час-пам’ять може бути зведений до часу-інформації, а дослідження сутності пам’яті вимагає розроблення феноменологічної дескриптивної мови, що суперечить Вітґенштайновій філософській настанові. Отож лише приклади часу-інформації придатні для дослідження часу. Втім, таке дослідження показує, що звичний філософський підхід до проблеми часу схильний до хибних уявлень про сутність часу, які походять від хибного розуміння мови і виведення теорій про час з її граматики.
Keywords
philosophy of language, history of philosophy, metaphysics, epistemology, phenomenology, Wittgenstein, philosophy of time, philosophical grammar, article, філософія мови, історія філософії, метафізика, епістемологія, феноменологія, Л. Вітґенштайн, філософія часу, філософська граматика
Citation
111