Лінгвістична експертиза в справах про документальні спори
Loading...
Date
2016
Authors
Ажнюк, Леся
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У статті окреслено теоретичне й методологічне підґрунтя лінгвістичної експертизи в справах
про документальні спори. Це комплексне лінгвістичне дослідження, об’єктом аналізу в якому є тексти документів, які мають юридичні наслідки: нормативні акти, контракти, договори, заповіти,
судові рішення й постанови тощо.Як свідчить практика лінгвоекспертної діяльності, поєднання семантичного, структурногоі лінгвопрагматичного підходів при аналізі тексту документа, який допускає різночитання, робить
висновок експерта-лінгвіста вагомим доказом у справах про документальні спори.
Description
The article discusses the approaches of forensic linguistics to the investigation of disputable sections
of the texts having juridical consequences (contracts of various types, acts, court decisions bylaws, powers
of attorney, testaments, resolutions, records). Despite a specific juridical status of the above documents,
they have a number of common essential discourse features distinguishing them from other discourse
milieus, for example, colloquial, mass media, advertising, belles-lettres, etc. The basic linguistic category
underlying the methodology of the linguistic expert examination is the concept of linguistic certainty which
is a linguistic correlate of the juridical category of legal certainty. Linguistic certainty presupposes that
even if the specific elements of the text or multiple interconnected texts do not provide for the communicative
preciseness and unambiguous understanding of the text or its elements, taking into account a broader legal
discourse makes it possible to achieve such communicative preciseness through the application of a number
of the formulized linguistic procedures.
Linguistic expert examination proceeds from the presumption of the linguistic correctness of the
document under investigation, which presupposes that the textual material corresponds to the language
norms in general and the established discourse practices in particular until the opposite has been proved.
Communicative norm presumption enables to provide well-reasoned argument declining the interpretations
of the text based on ascribing the linguistic units of the text of such meanings that do not correspond to the
relevant discourse practices.
The pragmatics of the juridical texts is determined by performativeness of the language units, i. e. their
ability not only to describe certain actions, but to verbally incorporate certain actions represented by the
corresponding performative verbs or verbal collocations. In certain texts the tense and aspect forms of the
verbs are the principal indicators of concrete performative meanings as perceived against the background
of the more generalized performative invariant represented by the genre of the document. An eventual
discrepancy between the performative content of the analyzed textual segment, on the one hand, and the
anticipated performative content as determined by the established discourse practices, on the other hand,
makes the juridical validity of the respective segment of the text highly questionable.
Keywords
прикладна лінгвістика, юридична лінгвістика, лінгвістична експертиза, лінгвопрагматика, перформативне висловлення, теорія мовленнєвих актів, forensic linguistics, linguistic expert examination, juridical linguistics
Citation
Ажнюк Леся Вікторівна. Лінгвістична експертиза в справах про документальні спори / Ажнюк Л. В. // Магістеріум. - 2016. - Вип. 62 : Мовознавчі студії. - С. 3-9.