Кантове положення про моральний закон як "факт розуму": герменевтичні та історіографічні перспективи
| dc.contributor.author | Терлецький, Віталій | uk_UA |
| dc.date.accessioned | 2026-01-06T11:22:41Z | |
| dc.date.available | 2026-01-06T11:22:41Z | |
| dc.date.issued | 2024 | |
| dc.description | Kant’s well-known statement from the "Critique of Practical Reason" (§ 7) that the consciousness of the basic law of pure practical reason (or the customary/moral law) can be called a fact of reason (V, 31.24) has not yet become the subject of adequate attention of domestic researchers. In the "Critique of Practical Reason", Kant justify his famous categorical imperative by appealing to the “fact of reason” (§ 7). A closer reading of this passage reveals that it refers to a "fundamental law of pure practical reason" and its "consciousness" is called "a fact of reason". It is likely to think that Kant makes a "naturalistic fallacy" when he tries to justify "ought" (law) from "is" (fact). An analysis of the broader context of the use of the term "fact", which occurs in the Critique in general 11 times, proves that its denotation is a moral law, which is explained in the corresponding train of thought. A special problem of interpretation is the explanation of the genitive in the expression "a fact of reason" [ein Factum der Vernunft]. It is common to read it as genitivus subjectivus (the fact is a product (act) of the reason, the fact arises thanks to the reason) and as genitivus objectivus (the reason itself is a fact, something factual). But from the standpoint of modern studies of Kant its reading as genitivus auctoris (Willaschek, Wolff, Noller) is promising. Kant’s specific use of the Latin form "ein Factum" in other works, which has the meaning not of "fact", but of "imputable act" also, testifies in favor of this. Starting with Dieter Heinrich’s article "The Concept of Moral Insight and Kant’s Doctrine of the Fact of Reason" (1960), many researchers interpret the thesis of the "fact of reason" as Kant’s rejection of the attempt at the deduction of moral insight in the "Groundwork of the Metaphysics of Moral" (1785). However, as modern studies (Riedel, Wolff) show, this interpretation is not convincing enough. There are sufficient reasons to believe that it is Kant’s moral and legal doctrine of imputatio facti can explicate an enigmatic passage of the II Critique. | en_US |
| dc.description.abstract | У "Критиці практичного розуму" Кант обґрунтовує свій славнозвісний категоричний імператив покликанням на "факт розуму" (§ 7). Прискіпливіше прочитання цього пасажу виявляє, що йдеться про "основний закон чистого практичного розуму", а його "усвідомлення" називається "фактом розуму". Природно напрошується думка, що Кант допускається "натуралістичної помилки", коли із буття (факту) намагається обґрунтувати повинність (закон). Аналіз ширшого взаємозв’язку вживання терміна "факт", який трапляється у "Критиці" загалом 11 разів, засвідчує, що його денотатом є моральний закон, який експлікується у відповідних контекстах і кроках аргументації. Особливою проблемою інтерпретації стає тлумачення генітиву у виразі "факт розуму" [ein Factum der Vernunft]. Його прийнято читати як genitivus subjectivus (факт є продуктом (діянням) розуму, факт виникає завдяки розуму) і як genitivus objectivus (сам розум є фактом, чимось фактичним). Але під кутом зору сучасних досліджень Канта, перспективним є його прочитання як genitivus auctoris (Вілашек, Вольф, Нолер). На користь цього свідчить і специфічний слововжиток з боку Канта латинської форми "ein Factum" в інших творах у значенні не "факту", а "привинювального діяння". Починаючи зі статті Дитера Генриха "Поняття звичаєвого осягнення і Кантове вчення про факт розуму"(1960) багато дослідників тлумачать тезу про "факт розуму" як відмову Канта від спроби дедукції морального пізнання в "Узасадненні до метафізики звичаїв" (1785). Однак, як показують сучасні розвідки (Ридель, Вольф), така інтерпретація не досить переконлива. Є достатні підстави вважати, що саме морально-правове вчення Канта про imputatio facti може висвітлювати загадковий пасаж II Критики. | uk_UA |
| dc.identifier.citation | Терлецький В. М. Кантове положення про моральний закон як "факт розуму": герменевтичні та історіографічні перспективи / Віталій Терлецький // Філософська думка. - 2024. - № 1. - С. 7-21. - https://doi.org/10.15407/fd2024.01.007 | uk_UA |
| dc.identifier.issn | 2522-9338 | |
| dc.identifier.issn | 2522-9346 | |
| dc.identifier.uri | https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/38035 | |
| dc.identifier.uri | https://doi.org/10.15407/fd2024.01.007 | |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.relation.source | Філософська думка | uk_UA |
| dc.status | first published | uk_UA |
| dc.subject | Кант | uk_UA |
| dc.subject | моральна філософія | uk_UA |
| dc.subject | категоричний імператив | uk_UA |
| dc.subject | "факт розуму" | uk_UA |
| dc.subject | кантознавство | uk_UA |
| dc.subject | стаття | uk_UA |
| dc.subject | Kant | en_US |
| dc.subject | moral philosophy | en_US |
| dc.subject | categorical imperative | en_US |
| dc.subject | "fact of reason" | en_US |
| dc.subject | studies of Kant | en_US |
| dc.title | Кантове положення про моральний закон як "факт розуму": герменевтичні та історіографічні перспективи | uk_UA |
| dc.title.alternative | Kant’s sentence of the moral law as a “fact of reason”: hermeneutical and historiographical perspectives | en_US |
| dc.type | Other | uk_UA |
Files
Original bundle
1 - 1 of 1
Loading...
- Name:
- Terletskyi_Kantove_polozhennia_pro_moralnyi_zakon_yak_fakt_rozumu_hermenevtychni_ta_istoriohrafichni_perspektyvy.pdf
- Size:
- 211.46 KB
- Format:
- Adobe Portable Document Format