Розгляд справ про усиновлення: взаємозв’язок цивільного процесуального та сімейного законодавства
Loading...
Date
2025
Authors
Ханик-Посполітак, Роксолана
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Стаття присвячена дослідженню розгляду справ про усиновлення в Україні, а саме взаємозв’язку положень цивільного процесуального та сімейного законодавства. Суди при вирішенні даної категорії справ в порядку окремого провадження повинні керуватися та враховувати відповідні положеннями сімейного законодавство, зокрема Сімейного кодексу України. Зазначається, що визначення усиновлення, яке міститься в різних законодавчих актах, незважаючи на текстуальні відмінності, за змістом не відрізняються. Особливу увагу у статті звертається на три аспекти щодо взаємозв’язку цивільного процесуального законодавства із сімейним законодавством. Перший аспект стосується осіб, які можуть бути усиновлювачами, зокрема, щодо осіб без громадянства та іноземних громадян. Визначається, що існує необхідність погодження відповідних положень в Цивільному процесуальному кодексі України та Сімейному кодексі України в частині можливості особам без громадянства бути усиновлювачами. Крім того потребує чіткого закріплення заборони на рівні закону можливості громадянам країни-агресора бути усиновлювачами дітей – громадян України. Законопроєкти, які знаходяться на розгляді Верховної Ради України, хоча мають позитивні норми щодо того, хто може бути усиновлювачем, однак проблеми щодо заборони можливості іноземним громадянам країни-агресора бути усиновлювачами вони не вирішують. Другий аспект стосується питання представництва в процесі. Сімейне законодавство містить заборону щодо подання заяви в суд представником. А процесуальне законодавство не передбачає заборони застосування представництва на етапі розгляду справи в суді. Тож протиріччя відсутні, що робить існування такої заборони в СК України не доцільним. Третій аспект стосується таємниці усиновлення. Підхід у сімейному та цивільному процесуальному законодавстві про застосування таємниці усиновлення при розгляді справи є однаковим. Проте зазначається, що доцільним було б з метою дотримання таємниці усиновлення закріпити обов’язковий розгляд цієї категорії справ в окремому провадженні у закритому судовому засіданні.
Description
This article examines the adoption proceedings in Ukraine, specifically exploring the interplay between civil procedure and family law provisions. In cases related to adoption, which fall under special proceedings, courts must adhere to the relevant provisions of family law, particularly those outlined in the Family Code of Ukraine. The article highlights that, despite textual differences, the definitions of adoption across various legislative acts are substantively consistent. The analysis focuses on three key aspects of the relationship between civil procedural law and family law. The first aspect addresses the eligibility of adoptive parents, with particular emphasis on stateless individuals and foreign nationals. The author argues that there is a need for alignment between the Civil Procedure Code and the Family Code of Ukraine regarding the eligibility of stateless persons to adopt. Additionally, the article suggests that legislation should explicitly prohibit citizens of aggressor countries from becoming adoptive parents of Ukrainian children. While current draft laws being reviewed by the Verkhovna Rada include provisions regarding who can be an adoptive parent, they do not address the issue of restricting foreign nationals from aggressor countries. The second aspect concerns the representation of parties in adoption proceedings. While family law prohibits the submission of applications by representatives, procedural law does not preclude representation during the court proceedings. Therefore, the lack of contradiction between these two legal areas renders the prohibition in the Family Code unnecessary. The third aspect addresses the secrecy of adoption. Both family law and civil procedural law share a consistent approach to maintaining the confidentiality of adoption during legal proceedings. The author concludes by suggesting that, in order to better safeguard the secrecy of adoption, it would be beneficial to mandate that adoption cases be considered in separate proceedings held in a closed court session.
Keywords
окреме провадження, захист прав дітей, заява про усиновлення, заявники, усиновлювачі, іноземці, представництво, таємниця усиновлення, стаття, separate proceedings, protection of children's rights, adoption application, applicants, adoptive parents, foreigners, representation, secrecy of adoption
Citation
111