Евфемізми та дисфемізми масмедійного дискурсу в українській, англійській і польській мовах: прагмалінгвістичний аспект : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Loading...
Date
2025
Authors
Балаж, Валентина
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертаційне дослідження присвячене прагмалінгвістичному аналізу евфемізмів і дисфемізмів у масмедійних текстах української, англійської та польської мов. Праця висвітлює їхню функцію в комунікативному просторі медіа, механізми впливу на авдиторію та способи маніпуляції громадською думкою. Актуальність теми зумовлена впливом масмедіа на суспільну свідомість й активним використанням евфемізмів і дисфемізмів для коригування емоційного сприйняття інформації. Попри значну кількість досліджень засобів мовного впливу, особливості евфемізації та дисфемізації в масмедійному дискурсі потребують подальшого вивчення, особливо в контексті лінгвістичної прагматики й міжмовного аналізу. Методологія ґрунтована на принципах лінгвістичної прагматики. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, класифікація, кількісні підрахунки) та спеціальні лінгвістичні методи: дискурс-аналіз із застосуванням елементів прагматичного аналізу (для вивчення структурної організації та інтерпретації значень одиниць у межах евфемістичних і дисфемістичних стратегій), критичний дискурс-аналіз (для ідентифікації маніпулятивних прийомів), компонентний аналіз (для аналізу внутрішньої структури та значення мовних одиниць, ужитих у межах евфемістичних і дисфемістичних стратегій), зіставний метод (для виявлення міжмовних відмінностей і спільних рис у межах евфемізації та дисфемізації). Джерельну базу становить вибірка текстів за 2014– 2024 роки — понад 2000 у кожному з інтернет-видань: BBC News Україна, BBC, Gazeta Wyborcza. Залежність евфемізмів і дисфемізмів від контексту підтверджує їхню дискурсивну природу, оскільки одне й те саме мовне вираження може набувати різних інтерпретацій з огляду на комунікативну ситуацію, наміри мовця та соціокультурне середовища. Це доводить, що евфемізми й дисфемізми не є лише простими лексичними замінами, а виступають потужними інструментами мовленнєвого впливу, що діють опосередковано, часто залучаючи імпліковані й приховані аспекти значення. У цьому сенсі вони є важливими механізмами регулювання комунікації, що дають змогу впливати на емоційний стан адресатів і коригувати їхнє сприйняття інформації. Їхня роль у масмедійному дискурсі зростає, зокрема у зв’язку з глобалізаційними процесами, політичною коректністю та розвитком цифрових технологій. Аналіз масмедійного дискурсу показав, що евфемізація й дисфемізація є ключовими макростратегіями, які автори використовують для формування суспільної думки. Виявлено, що евфемістичними конструкціями послуговуються для нейтралізації неприємних тем (до прикладу, економічних труднощів, політичних скандалів), тоді як дисфемізми посилюють негативну оцінку опонентів або викликають критичне ставлення авдиторії. Компаративний аналіз прагмалінгвістичних характеристик евфемізмів у масмедійних текстах української, англійської та польської мов дозволив визначити закономірності їхнього функціювання, вплив на сприйняття інформації та залежність від дискурсивного контексту. Евфемізація сприяє пом’якшенню висловлень, а дисфемізація підсилює їхню експресивність і надає додаткове оцінне забарвлення. Евфемізми зазвичай узгоджуються з принципами ввічливости, у той час як дисфемізми їх порушують. Обидві макростратегії є динамічними: евфемізми можуть поступово втрачати своє пом’якшувальне значення або набувати нових конотацій під впливом соціальних змін, дисфемізми ж можуть перетворюватися на
нейтральні лексичні одиниці або з часом змінювати свою негативну оцінність. Дослідження текстів із авторитетних медіа підтвердило вагому роль евфемізмів у формуванні суспільної думки, регулюванні комунікативної етики й маніпуляції сприйняттям реальности. Особливу увагу присвячено використанню інтертекстуальних евфемізмів і дисфемізмів: евфемістичні висловлення можуть створювати інтертекстуальні зв’язки, підтримуючи поліфонію дискурсу, а дисфемізми — можуть змінювати початковий смисл висловлення, надаючи йому іронічних підтекстів або полемічности. Пейоративні номінації, що є основою дисфемізації, формують поляризовані наративи, чітко розмежовуючи "своїх" і "чужих". Дослідження показало, що такі номінації виконують функцію мобілізації та дискредитації, впливаючи на суспільну свідомість і підсилюючи емоційний ефект висловлень. Метафоричні імплікатури є важливими інструментами евфемізації й дисфемізації. Евфемістичні метафори дозволяють замінювати прямі номінації на
образи, що створюють відчуття природности чи неминучости подій. Натомість дисфемістичні метафори посилюють негативну оцінку, формуючи асоціації з руйнуванням або деградацією. Крім того, істотним механізмом обох процесів є пресупозиції: евфемістичні пресупозиції задають контекст, що приховує негативні аспекти, тоді як дисфемістичні підштовхують авдиторію до негативного сприйняття ще до аналізу змісту висловлення. Окремий акцент дослідження стосувався зміни номінацій для позначення війни з 2014 до 2024 року як ключового показника трансформації масмедійного дискурсу щодо російської агресії проти України. Аналіз засвідчує, що мовне висвітлення еволюціювало відповідно до його етапів, соціально-політичних обставин і стратегій комунікації, що впливало на акценти в публічному дискурсі. На початку війни евфемізми активно застосовували для пом’якшення її реальности, зниження емоційного напруження й створення юридично прийнятної інтерпретації подій для "внутрішньої" та міжнародної авдиторій. Від 2022 року, із початком повномасштабного вторгнення, дискурс переважно набув чіткішої артикуляції. Терміни "повномасштабне вторгнення" та "війна" витіснили евфемізми, підкреслюючи агресивний характер дій росії. Номінації використовували не лише для відображення реальности, а й як засіб маніпуляції. Це, зокрема, простежується в російській пропаганді, що спрямована на зняття відповідальности з агресора, а також у риториці українських офіційних осіб, які коригували формулювання для зменшення панічних настроїв. Так, мовна динаміка термінів для позначення війни відображає комунікативні стратегії, що впливали на формування суспільної думки
та політичних наративів, виконуючи функцію як ідентифікації агресії, так і засобу інформаційного впливу. Порівняльний аналіз засвідчив відмінності в реалізації стратегій евфемізації й дисфемізації в українському, англійському та польському масмедійному просторі. Український дискурс вирізняється активним формуванням власних
евфемізмів і запозиченням концептів з інших мов, що забезпечує гнучкість у вираженні соціально й політично чутливих тем. Дисфемізація в українських текстах спрямована на підкреслення соціальних протиріч і формування емоційно насичених наративів. Англійський дискурс демонструє розвинену систему евфемізації, орієнтовану на дотримання політичної коректности й етикетности мовлення, з помітною частотністю стратегій маскування емоційно-чутливих понять і ввічливости. Дисфемізація в англомовному масмедійному просторі здебільшого реалізована через ідеологійні протиставлення та делегітимацію опонентів. Польський дискурс вирізняється активним послуговуванням латинізмами і культурно-релігійними евфемізмами. Дисфемізація в польському масмедіа має яскраво виражене експресивне забарвлення й часто використовується в межах політичної полеміки. Найпоширенішою евфемістичною стратегією є стратегія уникнення, що сприяє згладжуванню конфліктних аспектів. Дисфемізація ж найчастіше реалізована через негативне маркування, яке підтримує поляризовані наративи. Визначальною є відмінність у використанні пейоративних порівнянь: якщо в англійській і польській мовах вони трапляються рідко, то в українському дискурсі узагалі не простежуємо таких прикладів. У дослідженні вперше: подано комплексний прагмалінгвістичний аналіз евфемізмів і дисфемізмів у масмедійному дискурсі на базі трьох мов; запропоновано класифікацію евфемізмів і дисфемізмів за прагматичною реалізацією; визначено особливі механізми, що впливають на сприйняття вторинних номінацій у медіатекстах. Практичне значення праці полягає в можливості застосування її результатів у викладанні лінгвістичної прагматики, актуальних питань сучасної лінгвістики, теорії мовної комунікації, перекладознавства, журналістики й медіаграмотности. Отримані результати можуть бути використані для підготовки лінгвістів, журналістів, піарників, фахівців зі стратегічних комунікацій.
Description
The dissertation is devoted to a pragmatic-linguistic analysis of euphemisms and dysphemisms in Ukrainian, English, and Polish mass media texts. It examines their communicative functions within the media space, the mechanisms through which they influence audiences, and their role in shaping and manipulating public opinion. The relevance of the topic arises from the media’s strong impact on public consciousness and the widespread use of euphemistic and dysphemistic elements to regulate emotional responses to information. Although linguistic means of influence have been studied extensively, the processes of euphemisation and dysphemisation in media discourse still require further investigation, particularly from the perspective of linguistic pragmatics and in a cross-linguistic context. The methodology is based on the principles of linguistic pragmatics. It incorporates general scientific methods, such as analysis, synthesis, induction, classification, and quantitative assessment, alongside specialized linguistic tools. These include pragmatically oriented discourse analysis to investigate structural organization and interpretative meaning; critical discourse analysis to uncover manipulative techniques; componential analysis to examine internal structure and semantics; and the comparative method to identify cross-linguistic similarities and differences. The research corpus includes more than 2,000 media texts from each of the following outlets: BBC News Ukraine, BBC, and Gazeta Wyborcza, covering the period from 2014 to 2024. The context-dependent nature of euphemisms and dysphemisms confirms their discursive function. The same lexical item may convey different meanings depending on the communicative setting, the speaker’s intention, and the sociocultural background. This demonstrates that euphemisms and dysphemisms are not simple word substitutions but rather strategic linguistic choices that shape perception and emotional reaction through implied or implicit content. They function as tools for regulating interaction and guiding interpretation. Their importance has grown in response to globalization, the rise of political correctness, and the expanding influence of digital communication.
The analysis of media discourse shows that euphemisation and dysphemisation operate as key communicative strategies used to construct public narratives. Euphemisms often serve to tone down sensitive or controversial issues, such as economic hardship or political scandals. In contrast, dysphemistic wording intensifies negative evaluations and promotes critical perspectives toward ideological or political adversaries. A comparative study of the pragmatic-linguistic features of euphemistic and dysphemistic formulations in Ukrainian, English, and Polish media uncovers usage patterns, contextual influences, and interpretive effects. Euphemisation helps soften statements and maintain politeness, while dysphemisation enhances expressivity and evaluative intensity. Euphemisms typically conform to politeness norms, whereas dysphemistic phrasing tends to violate them. Both types of formulation are dynamic. Euphemisms may lose their mitigating effect or acquire new shades of meaning, while dysphemisms may become neutral over time or vary in emotional force. The analysis of texts from established media outlets confirms the significant role that euphemisms play in shaping public narratives, influencing communicative ethics, and directing perceptions of reality. Special attention is paid to intertextual euphemistic and dysphemistic elements. The former contribute to discursive polyphony by establishing intertextual references, while the latter may distort intended meanings through irony or polemical undertones. Pejorative constructions, which are central to dysphemisation, contribute to the creation of polarized narratives that distinguish between "us" and "them." Such language is used to mobilize support or discredit opposition, heightening emotional engagement and influencing collective perception. Metaphorical implicatures serve as important mechanisms in both euphemisation and dysphemisation. Euphemistic metaphors replace direct references with imagery that conveys naturalness or inevitability. Dysphemistic metaphors, in turn, suggest destruction or decay. Presupposition is another effective device. Euphemistic presuppositions help obscure negative aspects, while dysphemistic ones predispose audiences to adopt negative interpretations even before engaging with the core message. The dissertation pays particular attention to the evolution of terminology used to describe the war in Ukraine between 2014 and 2024. The linguistic changes reflect shifts in the discursive framing of russian aggression. In the early stages, euphemisms were used to reduce emotional tension and provide legally acceptable narratives for both domestic and international audiences. Since 2022, the discourse has moved toward more direct language. Terms such as "full-scale invasion" and "war" have replaced earlier euphemistic alternatives to emphasize the gravity of russia’s actions. These shifts reflect
broader adjustments in narrative strategy and deliberate language management, visible both in russian propaganda that seeks to deflect responsibility and in Ukrainian political rhetoric aiming to shape public sentiment. The evolution of war-related phrasing illustrates how language influences collective understanding and supports strategic communication goals. The comparative analysis reveals differences in how euphemisation and dysphemisation are manifested in the three languages. Ukrainian media demonstrates adaptability through the creation of original euphemisms and the incorporation of foreign terms. Dysphemisation in Ukrainian reporting often highlights social divisions and builds emotionally charged storylines. English-language media tends to prioritize politeness and political correctness, frequently using euphemisms to mask controversial or emotionally sensitive issues. Dysphemistic content in English reporting typically relies on ideological framing and the undermining of adversaries. Polish media is notable for its use of Latinderived terminology and euphemisms rooted in cultural or religious values. Dysphemistic phrases in Polish outlets are particularly vivid and are frequently encountered in political debate. Avoidance emerges as the most common euphemistic strategy, functioning to neutralize sensitive or conflict-laden topics. Dysphemisation frequently operates through negative labeling, which reinforces polarized perspectives. A notable contrast is observed in the use of pejorative comparisons. While such constructions appear occasionally in English and Polish discourse, they are absent from Ukrainian media. This study represents the first comprehensive pragmatic-linguistic investigation of euphemistic and dysphemistic strategies in Ukrainian, English, and Polish media. It proposes a new classification based on pragmatic function and identifies core mechanisms that shape how secondary designations are interpreted in media communication. The findings have practical applications in the teaching of linguistic pragmatics, the development of modern linguistic theory, and the advancement of fields such as communication studies, translation, journalism, and media literacy. They are relevant for training linguists, journalists, public relations professionals, and experts in strategic communication.
Keywords
евфемізм, дисфемізм, лінгвістична прагматика, імплікатура, стратегія, медіадискурс, дискурсивна практика, мовна картина світу, концепт, метафора, зіставлення, українська мова, англійська мова, польська мова, дисертація, euphemism, dysphemism, linguistic pragmatics, implicature, strategy, media discourse, discursive practice, linguistic picture of the world, concept, metaphor, comparison, Ukrainian language, English language, Polish language
Citation
Балаж В. О. Евфемізми та дисфемізми масмедійного дискурсу в українській, англійській і польській мовах: прагмалінгвістичний аспект : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії / Балаж Валентина Олегівна ; наук. кер. Куранова Світлана Іванівна ; Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ : [НаУКМА], 2025. - 411 с.