Кіно-Театр. 2020. №4
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item "Минає літо": "Verba" в Національному театрі(2020) Швець, ЮлійСтаття присвячена виставі "Verba" за мотивами драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки у Національному академічнному драматичнному театр імені Івана Франка.Item Гештальт-терапія(2020) Котенок, ВікторіяУперше столичний глядач ознайомився з п’єсою Every brilliant thing сучасного британського драматурга і режисера Дункана Макміллана торік на ІІІ Міжнародному фестивалі камерних вистав AndriyivskyFest: її показав литовський театр Kitas kampas з Вільнюса. Постановка Кирила Глушаєва мала назву "Дивовижні речі", і виконував її майстер імпровізації Мартинас Недзінскас. Доказом того, що п’єса Дункана Макміллана може бути не тільки розповіддю, актор просто оповідачем, а сцена – на-півпорожнім простором, стала її українська інтерпретація.Item Ті, в кому живе душа українця(2020) Брюховецька, ЛарисаНеможливо забути, з якою тривогою на початку березня 2014 року ми стежили за новинами з Кримського півострова. Збіговисько "зелених чоловічків", наплив військової техніки з російськими номерами, заблоковані військові частини Збройних Сил України, істеричні натовпи прихильників "русского мира", перехід українських військових на бік Росії. І – неймовірна мужність тих, хто зостався вірним присязі. Це, зокрема, командир 204-ї бригади тактичної авіації Юрій Мамчур, який на військовому аеродромі Бельбек повів своїх військових по злітній смузі до озброєних росіян: колона на великому емоційному гра-дусі співала "Ще не вмерла України ні слава, ні воля...".Item Толока як спроба української історіософії(2020) Пащенко, АнастасіяФільм як форма розмислів про національну історію та долю – важливий, якщо не принциповий, напрям в українському кіно, починаючи від Довженка (вельми символічно, що саме його "Звенигора" з її тисячорічним розмахом стала першим визнаним шедевром вітчизняного кінематографа). Кіно "під тиском тисячі атмосфер" (за його ж виразом), схоже, не втрачає актуальності й сьо-годні: недарма одним із найочікуваніших фільмів десятиліття в Україні стала "Толока" Михайла Іллєнка. І річ не лише в тому, що автором є один із найшановніших укра-їнських режисерів, а в основу ліг вірш Шевченка: фільм позиціонувався як масштабне осмислення національної історії крізь призму одного, своєю символікою наповненого звичаю. До цього можна ставитися по-різному, але це завжди цікаво.Item Зовсім не рецензія(2020) Войтюк, ІванЗвідусіль мені почали радити подивитись "Спіймати Кайдаша". Знають, що я двічі подавав заявку "Кайдашевої" до Держкіно. Переконував, кого тільки міг, що Кайдашів мають побачити на екрані. Від поважних критиків отримував пораду переписати повість на сучасний лад.Ні. Вважав, що повість має зоставатися такою, як написана Іваном Нечуєм-Левицьким. У тому і є суть, що дивишся на тих давніх, красивих людей, а бачиш себе сьогоднішнього. Бачиш тих, що любляться та чубляться одномоментно. І не розуміють, чого вони ніяк не можуть порозумітись. Чому така дурня навколо? Чому війну пустили у свою хату? Дуже хвилювався, готуючись до перегляду. Благо, є Інтернет. Влаштував собі комфортний перегляд без реклами. Звісно, ніколи не давав оцінок колегам. То справа кіно-критиків. Це вперше викладаю свої думки про побачене. Бо тут особливий випадок. Реалізовано мою мрію.Item Перейти рубікон(2020) Швець, ЮлійУкраїнсько-польські стосунки не завжди виблискували глянцем. Ворожнеча, зумовлена насамперед імперською ностальгією та майстерно підживлювана нацистами, сталіністами та всюдисущими третіми силами, призводила до трагічних наслідків. Та все ж в українсько-польських стосунках повоєнних часів були й позитивні епізоди співробітництва. Саме на одному з них зосереджується фільм Олесі Моргунець-Ісаєнко "Рубіж: Грубешівська операція". о темою є історія непростих перемовин керівників УПА і АК, результатом яких стали обопільне припинення терору щодо місцевого населення й низка спільних акцій проти радянських енкавеесників та їхніх польських поплічників на території Закерзоння в 1945-1946 роках.Item Велике турне в глибину сучасності(2020) Швець, Юлій"Ірландець" Мартіна Скорсезе - один із найочікуваніших фільмів 2019 року. Стрічка метра кримінального жанру отримала діаметральні оцінки публіки та не наблизилась до "Оскара". Історія профспілкового діяча й мафіозного кілера Френка Ширана, а також його колег і друзів - мафіозі Рассела Буфаліно та лідера профспілки водіїв-далекобійників Джиммі Хоффи часів президентства Джона Кеннеді, - давно захопила уяву Роберта де Ніро, а потім ідея постановки полонила й Скорсезе. Сюжет мав стати стартом "нової" чи то підсумком "старої" епохи для знаменитих акторів, уславленого режисера й жанру кримінальної саги взагалі. Що вдалося з вельми амбітного задуму: втомливі три з половиною години екранного часу, безліч відсилок і розгалужених сюжетних ліній, майстер-клас видатних акторів чи велике дзеркало епохи?Item Немає вибору в художника(2020) Дениско, ТетянаПрем’єра фільму "Місіс Лаурі і син" відбулася влітку минулого року на Единбурзькому міжнародному кінофестивалі. Поставив його знаний британський театральний та оперний режисер Едріен Ноубл. Це розповідь про відомого британського художника Лоренса Стівена Лаурі, його творчість та складні стосунки з авторитарною матір’ю Елізабет. У фільмі по суті двоє головних персонажів (довкола їхніх діалогів і розвивається драматичний сюжет, який проте не назвеш млявим), та ще кілька з’являються на маргінесах кінооповіді, що не завадило їм міцно зафіксуватися в концентричній структурі байопіка, пронизаного короткими флешбеками, які нагадують повторювану музичну фразу. Нічого дивного: стрічку знято на основі однойменної п’єси Мартіна Гесфорда (він же - автор сценарію), яка йшла в театрах, ось чому в ній такі психологічно переконливі діалоги й обмаль персонажів.Item За фасадом сімейного міфу(2020) Швець, ЮлійЖивий класик італійського та світового кіно Марко Беллоккіо зняв мафіозну сагу "Зрадник", побудовану на документальному матеріалі. "Хрещений батько" кіно контестації чимало потрудився на ниві кримінального жанру. Тому нинішній його погляд вельми цікавий у загальному осмисленні гангстерського міфу. І хоча фільм залишився без призів на Каннському МКФ 2019 року, він став суспільною подією, ввійшовши в топи глядацьких і критичних уподобань.Item Віктор Жданов про творчий рай, "ремонт" душі та патріотизм(2020) Жданов, ВікторБесіда з Віктором Ждановим - актором театру і кіно, заслуженим артистом України, яку провела Вікторія Котенок.Item SEMINCI-64: вірність своєму шляху(2020) Скоморощенко, ОльгаМіжнародний тиждень кіно (БЕМІІМСІ) у Вальядоліді відбувся вшістдесятчетверте, знову продемонструвавши свою відданість обраному шляху, а це передовсім - авторське кіно Європи і всього світу, підтримка творчості режисерів-жінок, звертання до проблеми прокату мистецького кіно й актуальні питання змін клімату. Всі учасники могли відчути, як вібрує фестивалем місто, в якому проживали свого часу Сервантес і Колумб і де бував перший глобалізатор людства Фернандо Магальянес, він же Магеллан.Item Життя в Красногорівці, уроки фарсі та інші сюжети (70-й "Берлінале")(2020) Новікова, ОленаАжіотаж у публіки і гостей столиці ФРН під час "Берлінале"-70 уже вщух. На щастя, під час кінофоруму людство ще не переживало наступу зловісної пандемії коронавірусу... Кореспонденти уважно стежили за діями нового керівництва "Берлінале" - художнього керівника, колишнього керманича кінофесту в Локарно, італійця Карло Шатріана і виконавчого директора, голландки Маріетте Ріссенбек, яка досі керувала Центром міжнародної дистрибуції німецьких фільмів.Item Живі ляльки Леоніда Зарубіна(2020) Канівець, АнастасіяЛялькова анімація поширена менше, ніж мальована. Чому? Про це варто спитати самих аніматорів. Кожна з технік має свої переваги й складнощі.Так чи інакше, в українському кіно небагато майстрів лялькової анімації. Серед них - Леонід Зарубін. На відміну від більшості колег, що мали художню чи архітектурну освіту (і, відповідно, зверталися переважно до технік мальованої анімації чи перекладок), Леонід Семенович був пов’язаний з театром. Театром ляльок. Після закінчення Дніпропетровського державного театрального училища і КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого він стає головним режисером республіканського Київського театру ляльок. А в 1965 році потрапляє до Творчого об’єднання художньої мультиплікації "Київнаукфільму" і незабаром опановує мистецтво "оживлення" ляльки на екрані.Item Соляріс Данила Лідера. До 100-річчя Театру імені Івана Франка(2020) Саква, ОлександрСтаття присвячена сценографічній майстерності Данила Лідера.Item Сіль землі. Федір Панасенко(2020) Іванишина, ЛарисаСтаття присвячена українському актору театру і кіно Федору Панасенко.Item "Довженко - человек, говорящий все, что думает, и не способный на какие-либо тайные действия"(2020) Росляк, РоманСтаття присвячена донесенням одного з агентів, який належав до близького кола О. Довженка, або ж, за визначенням працівників радянських органів держбезпеки, мав до нього прямий підхід - "Павленка".Item Коли і де народилося рухоме зображення? До 125-річчя кіно(2020) Скуратівський, ВадимПригадаймо: не одне грецьке місто сперечалося з іншими, називаючи себе батьківщиною Гомера. Схожим чином історики кіно, цього новітнього "ноосферного" двійника давнього епосу, й досі сперечаються довкола метрики "рухомого зображення" - коли і де воно народилося? Хто його батьки? Зупинимося на іншому: на дивовижному, надголосному, всесвітньому резонансі того винаходу - у всіх країнах, расах, станах, класах світонаселення, на всіх географічних і розмовних широтах. Від монархів до плебсу, найвищі тоді інтелектуальні авторитети, скептики всіх орієнтацій, віряни всіх церков - пройшли, скажімо так, через найсильнішу "комунікаційну травму" зустрічі з рухомим зображенням.Item Початок для подальшої розмови(2020) Размашкіна, ІнессаРецензія на книгу "Українська кінооператорська школа. Вибране", упорядником якої є керівник навчально-культурологічної лабораторії Національного університету "Києво-Могилянська академія" Л. Брюховецька.Item Пошук осягнення. Інтерпретації в інтер'єрі та екстер'єрі (імпресійно-літературне)(2020) Палинський, ВікторУ творі Мирослав Лазарук прагне знайти та одкрити-відчинити для читача, зрештою, - і для себе, сокровенні тексти про всеосяжного Івана Миколайчука, що в них аж ніяк не присутня пласка одно- вимірність сюжетної подієвості чи спрощена біографічна законсервованість... Розповідь, як довірлива особистісна одкровенна розмова, плине, зачіпаючи видиме й невидиме, скресле і крижане, далеке й близьке. І ці художні дискурси-фрагменти, ніби спонтанно, вкладаються у велику дискретно-асоціативну оповідь-картину, виокремлену територію душі. Структурно-композиційна письменницька пропозиція вияскравлює сприйняття, дозволяє сповна відчути процес співтворчості; спробувати збагнути, у такий спосіб себе, автора роману, воістину сакральну постать Івана Миколайчука. І тут задум фрагментарно-новелістичний лише додає зануре- ності у світи, здавалося б, недосяжні, бо дозволяє перевести подих і осмислити-відчути розмаїття тексту, аби рухатись далі без зачіпок і перепон. Знаю, у цьому - неодмінна естетична насолода...