032 Історія та археологія
Permanent URI for this collection
Освітньо-професійна програма / Освітньо-наукова програма: Історія та археологія
Browse
Browsing 032 Історія та археологія by Subject "Bronze Age"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Озброєння та військова справа кіммерійського часу : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2025) Клочко, Данило; Клочко, ВікторКіммерійська доба (Х-VIIІ ст. до н. е.) — порівняно недовгий період стародавньої історії України, археологічно представлений насамперед характерними зразками озброєння. З минулого століття значний пласт таких знахідок (не тільки з України, але й з сусідніх країн) поданий та проаналізований у чисельних наукових працях — статтях, монографіях тощо. При цьому протягом останніх двох десятиліть тема представлена головним чином статтями, які присвячені одиничним знахідкам, щонайбільше — певному типу чи виду зброї кіммерійського часу. Натомість осучаснена загальна праця, яка об’єднала б в один контекст нещодавні знахідки із давно відомими, у вітчизняній історіографії відсутня. Об’єктом цього дослідження виступають культурно-історичні процеси, що відбувалися на території Північного Причорномор’я, а предметом — зразки озброєння та військова справа у якій ті могли використовуватись. Хронологічно дослідження охоплює кінець доби бронзи та початок доби раннього заліза — ХІІІ-VII ст. до н. е. Дещо виходячи за усталені рамки кіммерійського часу, автор дослідження має змогу розглянути не тільки класичні зразки озброєння того періоду, але й прототипи та подальші варіанти, таким чином задаючи доречний контекст. Географічно дослідження включає терени сучасної України, а також прилеглі (Центрально-Східна Європа, Кавказ, Кубань) та віддалені (Близький Схід, Центральна Азія) регіони. До дослідження залучено як археологічні, так і історичні джерела. Першу групу, своєю чергою, можна поділити на три категорії: предмети, описані у інших наукових працях дотичної тематики; матеріали з музейних фондів; випадкові знахідки з особистого архіву В. І. Клочка — наукового керівника цього дослідження. Друга група — це зображення, а також писемні свідчення у яких згадуються кіммерійці. Відповідно до джерел з різних сфер, використовується кілька дослідницьких методів. Оскільки основу все ж складають археологічні дані, найбільше буде використовуватись класифікаційно-типологічний метод: зіставлення різних знахідок, їхніх параметрів, контекстів тощо. На підставі цього зіставлення, проаналізовані матеріали будуть або віднесені до вже існуючих типів (і, за певних умов, до варіантів в межах цих типів), або ж об’єднані у нову типологію. Усі знахідки, представлені у досліджені (за виключенням тих, чиє походження не вдалося встановити), нанесено на карти, що дозволяє бачити поширення різних видів озброєння, співвідношення цих видів, а також зв’язки між різними — часом доволі віддаленими — територіями. Робота з історичними джерелами передбачає перехресний аналіз повідомлень різних авторів. Крім того, обидві групи джерел — археологічні та історичні — піддані методам дедукції та індукції. Що стосується попередніх наукових робіт у подібних тематиках, їх піддано методу роботи з історіографічними даними. Більшість знахідок, представлених у цьому досліджені, публікуються вперше. Самі по собі ці матеріали суттєво збільшують джерельну базу тематики. Включені у широкий контекст попередніх знахідок, вони дозволяють розширити лінії розвитку різних типів озброєння, а також — переглянути деякі попередні концепції, погляди, гіпотези та теорії. Завдяки цьому стає можливим набагато глибше розуміння кіммерійської доби. На додачу, це дослідження може мати практичну користь для фахівців зі стародавнього зброєзнавства, причому не тільки України, але й територій сусідніх держав. Відштовхуючись від основної мети дослідження — вивчення озброєння та військової справи кіммерійської доби, а також дотичних етнокультурних процесів — було поставлено наступні завдання: аналіз історіографії проблеми; представлення археологічних знахідок (як раніше опублікованих, так і цілком нових) предметів озброєння; аналіз історичних джерел (візуальних та писемних), які присвячені кіммерійцям та їхній військовій діяльності. Кожному з цих завдань у дослідженні відведено відповідні розділи та підрозділи. Історіографічний розгляд було зосереджено, як на історії вивчення кіммерійської проблеми загалом, так і озброєння вказаного періоду зокрема. Предмети озброєння було поділено на три групи: наступальне, захисне та допоміжне. Наступальна зброя, як найбільша за кількістю відомих знахідок, своєю чергою була поділена на три категорії, відповідно до своїх характеристик: дистанційна, ударна та колючо-ріжуча. До дистанційної відносяться луки, списи, стріли та дротики. За кількістю предметів ця категорія є найбільшою з усіх. Ударна зброя включає в себе такі предмети: кельти, молоти, булави, сокири-молоти, клювці та сокири. Ця категорія є найрізноманітнішою, та разом з тим однією з найгірш представлених матеріально, як загалом в збройному комплексі кіммерійської доби, так і зокрема: деякі з перерахованих видів представлені всього лише однією-двома знахідками. Колючо-ріжучу зброю складають головним чином мечі та кинджали. Також окремо розглядаються бронзові руків’я, більшість з яких, через втрату клинка неможливо напевно віднести до мечів чи кинджалів. Загалом же, за кількістю знахідок, ця категорія є другою за чисельністю. Захисне озброєння складають щити, шоломи та обладунки. На жаль, ця група завжди була погано висвітлена в подібних працях у зв’язку з мінімальною кількістю знахідок. Попри те, що це дослідження (та попередні апробації до нього) вводять нові знахідки, число предметів продовжує залишатися малим — у цьому дослідженні ця група є найменшою. Під допоміжним озброєнням маються на увазі предмети, які використовувалися у військовій справі, однак не мали прямого бойового призначення — ані атакуючого, ані захисного. Насамперед це футляри для зброї — горити для луків, та піхви для колючо-ріжучої зброї. Останні більшою мірою представлені не повністю збереженими предметами (подібне наразі відоме лише в одному екземплярі), а металевими деталями для кріплення, а також наконечниками — бутеролями. Останні надають цій групі озброєння значної чисельності, що загалом корелюється з великою кількістю зразків колючоріжучої зброї. Також варто згадати такий різновид озброєння як пояс, який, в залежності від конфігурації, міг виступати і як допоміжне, і як захисне озброєння. При роботі з цією категорією озброєння, окрім безпосередньо знахідок, були залучені також кам’яні стели з Північного Кавказу та Центральної Азії, на деяких з яких чітко видно зображення горитів, поясів та бутеролей. Візуальних історичних джерел, які пов’язують з кіммерійцями наразі відомо три: піший лучник на грецькій вазі VII ст. до н. е., кінні лучники на етруській вазі VI ст. до н. е., та кінні мечники на кришці саркофагу G1 з Клазомен, який датовано стиком VI-V ст. до н. е. З цих трьох лише перше не викликає сумніву у дослідників — завдяки грецькому підпису “Кіммерієць”, що супроводжує зображеного лучника. Два інших зображення також пов’язують зі скіфами, персами, саками тощо, або ж розглядають просто як узагальнений образ кочовика в Малії Азії того часу, можливо навіть історичний на момент створення. Подібне бачення видається правдоподібним щодо кінних лучників на етруській вазі, однак в такому разі їх все одно можна розглядати як демонстрацію зовнішнього вигляду кіммерійського воїна часів перебування цього народу в Малій Азії. Натомість зображення з клазоменського саркофагу видається радше конкретним зважаючи на не надто поширені в ті часи довгі мечі, якими озброєнні воїни. Зіставлення цього малюнка з деякими поховальними комплексами в яких бачимо змішаний поховальний інвентар, наводить на думку, що “клазоменські кінні мечники” можуть бути трерами — фракійськими чи то союзниками, чи то васалами кіммерійців, згаданих Страбоном. Писемні джерела, які мають стосунок до вивчення кіммерійської проблеми, можна поділити на три групи: давньогрецькі, ассирійські та інші. Першу групу представляють такі імена як Гомер, Каллімах, Геродот, Страбон та Діодор Сицилійський. На жаль, жоден з цих видатних мужів ніколи не бачив кіммерійців на власні очі, а відтак їхні повідомлення є по суті переказами та запозиченнями, а відтак нерідко просякнуті узагальненнями, спрощеннями та міфологізацією. Тим не менш, хронологічна віддаленість цих авторів один від одного дозволяє простежити не тільки сам факт того, що образ кіммерійців зберігався в еллінській пам’яті протягом століть, але також і його еволюцію. Ассирійські джерела, натомість, є більш концентрованими і охоплюють період правління чотирьох царів. Інша їхня особливість — автори цих записів були не просто сучасниками кіммерійців (або “гімірі”, як самі їх називають), але й напряму взаємодіяли з ними. Самі записи — це донесення розвідки про діяльність кіммерійців в ассирійському прикордонні, звернення до богів з проханням покарати кіммерійців, а також кілька інвентарних описів де фігурує цей народ. Серед джерел, які згадують кіммерійців, але при цьому не відносяться до жодної з цих двох категорій, є кілька робіт римських та візантійських істориків перших століть нашої ери. Втім самі по собі ці роботи малоінформативні, оскільки загалом просто повторюють згадки своїх еллінських попередників. Окрім того, в рамках дослідження доцільно було звернутися до твердження, яке інколи можна зустріти в профільній літературі буцімто згадки (чи принаймні натяки на) кіммерійців наявні у Старому Заповіті. Насправді ж згадки кіммерійців зустрічаються в тлумаченнях Біблії, причому переважно російських та російськомовних; найраніші з них датуються стиком ХІХ-ХХ ст. У більшменш сучасній англомовній літературі подібна думка також трапляється, але зрідка і є доволі маргіналізованою. Представленні у цьому дослідженні матеріали дають підстави сміливо стверджувати, що для Північного Причорномор’я кіммерійська доба була часом присутності та взаємодії (в тому числі, вочевидь — військової) цілого ряду племен та народів східноєвропейського, місцевого, центральноазійського та можливо близькосхідного походження. Крім того, археологічні дані дозволяють говорити про передумови для подальших періодів. На жаль, у писемних джерелах не сказано нічого про безпосередньо військові тактики й стратегії кіммерійців, отож ми можемо хіба що подивитися на результати їхнього застосування. В наслідок відносно недовгого періоду свого перебування на історичній арені Малої Азії кіммерійці залишили по собі слід настільки яскравий, що стародавні митці зверталися до нього і сотні років потому. Таким чином, порівняно недовга кіммерійська доба є важливим періодом для розуміння розвитку військової справи у Північному Причорномор’ї за стародавніх часів; за неї відбувається кульмінація багатьох збройних традицій бронзової доби, а також починають формуватися елементи скіфського комплексу озброєння.