Озброєння та військова справа кіммерійського часу : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
Loading...
Date
2025
Authors
Клочко, Данило
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Кіммерійська доба (Х-VIIІ ст. до н. е.) — порівняно недовгий період стародавньої історії України, археологічно представлений насамперед характерними зразками озброєння. З минулого століття значний пласт таких знахідок (не тільки з України, але й з сусідніх країн) поданий та проаналізований у чисельних наукових працях — статтях, монографіях тощо. При цьому протягом останніх двох десятиліть тема представлена головним чином статтями, які присвячені одиничним знахідкам, щонайбільше — певному типу чи виду зброї кіммерійського часу. Натомість осучаснена загальна праця, яка об’єднала б в один контекст нещодавні знахідки із давно відомими, у вітчизняній історіографії відсутня. Об’єктом цього дослідження виступають культурно-історичні процеси, що відбувалися на території Північного Причорномор’я, а предметом — зразки озброєння та військова справа у якій ті могли використовуватись. Хронологічно дослідження охоплює кінець доби бронзи та початок доби раннього заліза — ХІІІ-VII ст. до н. е. Дещо виходячи за усталені рамки кіммерійського часу, автор дослідження має змогу розглянути не тільки класичні зразки озброєння того періоду, але й прототипи та подальші варіанти, таким чином задаючи доречний контекст. Географічно дослідження включає терени сучасної України, а також прилеглі (Центрально-Східна Європа, Кавказ, Кубань) та віддалені (Близький Схід, Центральна Азія) регіони. До дослідження залучено як археологічні, так і історичні джерела. Першу групу, своєю чергою, можна поділити на три категорії: предмети, описані у інших наукових працях дотичної тематики; матеріали з музейних фондів; випадкові знахідки з особистого архіву В. І. Клочка — наукового керівника цього дослідження. Друга група — це зображення, а також писемні свідчення у яких згадуються кіммерійці. Відповідно до джерел з різних сфер, використовується кілька дослідницьких методів. Оскільки основу все ж складають археологічні дані, найбільше буде використовуватись класифікаційно-типологічний метод: зіставлення різних знахідок, їхніх параметрів, контекстів тощо. На підставі цього зіставлення, проаналізовані матеріали будуть або віднесені до вже існуючих типів (і, за певних умов, до варіантів в межах цих типів), або ж об’єднані у нову типологію. Усі знахідки, представлені у досліджені (за виключенням тих, чиє походження не вдалося встановити), нанесено на карти, що дозволяє бачити поширення різних видів озброєння, співвідношення цих видів, а також зв’язки між різними — часом доволі віддаленими — територіями. Робота з історичними джерелами передбачає перехресний аналіз повідомлень різних авторів. Крім того, обидві групи джерел — археологічні та історичні — піддані методам дедукції та індукції. Що стосується попередніх наукових робіт у подібних тематиках, їх піддано методу роботи з історіографічними даними. Більшість знахідок, представлених у цьому досліджені, публікуються вперше. Самі по собі ці матеріали суттєво збільшують джерельну базу тематики. Включені у широкий контекст попередніх знахідок, вони дозволяють розширити лінії розвитку різних типів озброєння, а також — переглянути деякі попередні концепції, погляди, гіпотези та теорії. Завдяки цьому стає можливим набагато глибше розуміння кіммерійської доби. На додачу, це дослідження може мати практичну користь для фахівців зі стародавнього зброєзнавства, причому не тільки України, але й територій сусідніх держав. Відштовхуючись від основної мети дослідження — вивчення озброєння та військової справи кіммерійської доби, а також дотичних етнокультурних процесів — було поставлено наступні завдання: аналіз історіографії проблеми; представлення археологічних знахідок (як раніше опублікованих, так і цілком нових) предметів озброєння; аналіз історичних джерел (візуальних та писемних), які присвячені кіммерійцям та їхній військовій діяльності. Кожному з цих завдань у дослідженні відведено відповідні розділи та підрозділи. Історіографічний розгляд було зосереджено, як на історії вивчення кіммерійської проблеми загалом, так і озброєння вказаного періоду зокрема. Предмети озброєння було поділено на три групи: наступальне, захисне та допоміжне. Наступальна зброя, як найбільша за кількістю відомих знахідок, своєю чергою була поділена на три категорії, відповідно до своїх характеристик: дистанційна, ударна та колючо-ріжуча. До дистанційної відносяться луки, списи, стріли та дротики. За кількістю предметів ця категорія є найбільшою з усіх. Ударна зброя включає в себе такі предмети: кельти, молоти, булави, сокири-молоти, клювці та сокири. Ця категорія є найрізноманітнішою, та разом з тим однією з найгірш представлених матеріально, як загалом в збройному комплексі кіммерійської доби, так і зокрема: деякі з перерахованих видів представлені всього лише однією-двома знахідками. Колючо-ріжучу зброю складають головним чином мечі та кинджали. Також окремо розглядаються бронзові руків’я, більшість з яких, через втрату клинка неможливо напевно віднести до мечів чи кинджалів. Загалом же, за кількістю знахідок, ця категорія є другою за чисельністю. Захисне озброєння складають щити, шоломи та обладунки. На жаль, ця група завжди була погано висвітлена в подібних працях у зв’язку з мінімальною кількістю знахідок. Попри те, що це дослідження (та попередні апробації до нього) вводять нові знахідки, число предметів продовжує залишатися малим — у цьому дослідженні ця група є найменшою. Під допоміжним озброєнням маються на увазі предмети, які використовувалися у військовій справі, однак не мали прямого бойового призначення — ані атакуючого, ані захисного. Насамперед це футляри для зброї — горити для луків, та піхви для колючо-ріжучої зброї. Останні більшою мірою представлені не повністю збереженими предметами (подібне наразі відоме лише в одному екземплярі), а металевими деталями для кріплення, а також наконечниками — бутеролями. Останні надають цій групі озброєння значної чисельності, що загалом корелюється з великою кількістю зразків колючоріжучої зброї. Також варто згадати такий різновид озброєння як пояс, який, в залежності від конфігурації, міг виступати і як допоміжне, і як захисне озброєння. При роботі з цією категорією озброєння, окрім безпосередньо знахідок, були залучені також кам’яні стели з Північного Кавказу та Центральної Азії, на деяких з яких чітко видно зображення горитів, поясів та бутеролей. Візуальних історичних джерел, які пов’язують з кіммерійцями наразі відомо три: піший лучник на грецькій вазі VII ст. до н. е., кінні лучники на етруській вазі VI ст. до н. е., та кінні мечники на кришці саркофагу G1 з Клазомен, який датовано стиком VI-V ст. до н. е. З цих трьох лише перше не викликає сумніву у дослідників — завдяки грецькому підпису “Кіммерієць”, що супроводжує зображеного лучника. Два інших зображення також пов’язують зі скіфами, персами, саками тощо, або ж розглядають просто як узагальнений образ кочовика в Малії Азії того часу, можливо навіть історичний на момент створення. Подібне бачення видається правдоподібним щодо кінних лучників на етруській вазі, однак в такому разі їх все одно можна розглядати як демонстрацію зовнішнього вигляду кіммерійського воїна часів перебування цього народу в Малій Азії. Натомість зображення з клазоменського саркофагу видається радше конкретним зважаючи на не надто поширені в ті часи довгі мечі, якими озброєнні воїни. Зіставлення цього малюнка з деякими поховальними комплексами в яких бачимо змішаний поховальний інвентар, наводить на думку, що “клазоменські кінні мечники” можуть бути трерами — фракійськими чи то союзниками, чи то васалами кіммерійців, згаданих Страбоном. Писемні джерела, які мають стосунок до вивчення кіммерійської проблеми, можна поділити на три групи: давньогрецькі, ассирійські та інші. Першу групу представляють такі імена як Гомер, Каллімах, Геродот, Страбон та Діодор Сицилійський. На жаль, жоден з цих видатних мужів ніколи не бачив кіммерійців на власні очі, а відтак їхні повідомлення є по суті переказами та запозиченнями, а відтак нерідко просякнуті узагальненнями, спрощеннями та міфологізацією. Тим не менш, хронологічна віддаленість цих авторів один від одного дозволяє простежити не тільки сам факт того, що образ кіммерійців зберігався в еллінській пам’яті протягом століть, але також і його еволюцію. Ассирійські джерела, натомість, є більш концентрованими і охоплюють період правління чотирьох царів. Інша їхня особливість — автори цих записів були не просто сучасниками кіммерійців (або “гімірі”, як самі їх називають), але й напряму взаємодіяли з ними. Самі записи — це донесення розвідки про діяльність кіммерійців в ассирійському прикордонні, звернення до богів з проханням покарати кіммерійців, а також кілька інвентарних описів де фігурує цей народ. Серед джерел, які згадують кіммерійців, але при цьому не відносяться до жодної з цих двох категорій, є кілька робіт римських та візантійських істориків перших століть нашої ери. Втім самі по собі ці роботи малоінформативні, оскільки загалом просто повторюють згадки своїх еллінських попередників. Окрім того, в рамках дослідження доцільно було звернутися до твердження, яке інколи можна зустріти в профільній літературі буцімто згадки (чи принаймні натяки на) кіммерійців наявні у Старому Заповіті. Насправді ж згадки кіммерійців зустрічаються в тлумаченнях Біблії, причому переважно російських та російськомовних; найраніші з них датуються стиком ХІХ-ХХ ст. У більшменш сучасній англомовній літературі подібна думка також трапляється, але зрідка і є доволі маргіналізованою. Представленні у цьому дослідженні матеріали дають підстави сміливо стверджувати, що для Північного Причорномор’я кіммерійська доба була часом присутності та взаємодії (в тому числі, вочевидь — військової) цілого ряду племен та народів східноєвропейського, місцевого, центральноазійського та можливо близькосхідного походження. Крім того, археологічні дані дозволяють говорити про передумови для подальших періодів. На жаль, у писемних джерелах не сказано нічого про безпосередньо військові тактики й стратегії кіммерійців, отож ми можемо хіба що подивитися на результати їхнього застосування. В наслідок відносно недовгого періоду свого перебування на історичній арені Малої Азії кіммерійці залишили по собі слід настільки яскравий, що стародавні митці зверталися до нього і сотні років потому. Таким чином, порівняно недовга кіммерійська доба є важливим періодом для розуміння розвитку військової справи у Північному Причорномор’ї за стародавніх часів; за неї відбувається кульмінація багатьох збройних традицій бронзової доби, а також починають формуватися елементи скіфського комплексу озброєння.
Description
The Cimmerian age (X-VII century BC) is a relatively small period of Ukrainian ancient history, which is mostly represented by the weaponry items. Since the last century a large amount of such finds (not only from Ukraine but from the nearby countries as well) was presented and analyzed in a number of articles, books etc. However, for the last two decades the subject is mostly present in small papers, dedicated to single finds or to a certain type or kind of Cimmerian time weaponry. The modern work, which would unite recent finds with previously presented, is absent from Ukrainian historiography. The object of this study are the cultural and historical processes, which happened in North Pontic region; the subject – items of weaponry and the warfare which could utilize them. In terms of chronology, the study covers the end of the Bronze Age and the beginning of the Early Iron Age ХІІІ-VII centuries BC. By coming out of established boundaries of Cimmerian time, the author has the opportunity to examine the prototypes and further variants in addition to the classical items of Cimmerian weaponry, thus providing suitable context. In terms of geography, the study covers modern Ukrainian territory and also nearby (Central-Eastern Europe, Caucasus, Kuban) and distant (Middle East, Central Asia) regions. The study utilizes both archaeological and historical sources. The former include three categories: items presented in previous works on the subject; items from museum collections; accidental finds from the personal archive of V. I. Klochko – supervisor of this study. The later group are the images and written reports, which mention the Cimmerians. Several methods are used, in respect to the sources of different spheres. As the archaeological data is mostly used, the main method is one of classification and typology: comparison of different items, their parameters, contexts etc. Based on such analysis the materials would be attributed either to previously known types (and if possible – variants) or to the new typology. All of the items (save for those of unknown origin) will be mapped, allowing us to see the spreading of different kinds and types of weaponry, their correlation between each other as well as connections between different – sometimes distant – territories. The analysis of historical sources. entails the cross-referencing different texts. Also both groups of sources. – archaeological and historical – will be subjected to deduction and induction methods. As for the previous scientific works, the method of working with historiography data will be used. Most of the finds in this study are published for the first time. On its own, they extend the source base of the subject greatly. Added to the wide context of previous finds, they broaden the development lines of different types of weaponry and also – to review some previous views, concepts, hypotheses and theories. This would allow to deepen our knowledge of the Cimmerian age. In addition, this study could have a practical use for the specialists of ancient warfare – not only of Ukraine but also of neighboring countries. Based on the main goal of the study, the following tasks were formed: the analysis of the problem’s historiography; the presentation of the archaeological finds of weaponry items – both previously known and unpublished; the analysis of the historical sources (visual and written) which are dedicated to the Cimmerians and their warfare. Each of the tasks has the corresponding chapter and sub-chapter. The historiography review focuses on both history of Cimmerian problem generally, and weaponry of this period in particular. The weaponry items are divided into three groups: attacking, defensive and supportive. The attacking weapons, as the biggest group is divided into three categories: ranged, blunt and cold. The ranged weapons include bows, spears, arrows and javelins. This category includes the largest amount of items. The blunt weapons are axe-celts, hammers, maces, axe-hammers, picks and axes. Although the most diverse, this category has one of the lowest numbers of items. The cold weapons are mainly swords and daggers. Also the author examines the bronze handles, which is impossible to attribute either to swords or two daggers without the blade. Generally speaking, this category has the second largest amount of finds. The defensive weaponry are the shields, helmets and armor. Unfortunately, this group was always underrepresented in such studies due to the minimal amount of finds. Although this work introduces new items, the number of artifacts is still small – this group is the smallest in this study. Talking about about the supportive weaponry, we mean items that had been used in warfare but did not have either attacking or defensive use. Such items are horytos for the bows and sheathes for the cold weapons. The later are mostly represented not by the whole items (currently there is only one such artifact), but metal parts – joints and sheath-ends. The later are present in high numbers, which correlates with the large amount of cold weapons. The belt is the kind of weaponry which is worth mentioning separately, as it can have either supportive or defensive function based on the configuration. While analyzing this group of weaponry, the stone sculptures were used, in addition to the items themselves. Those sculptures, coming from Northern Caucasus and Middle Asia and clearly depict the horytos, belts and sheath-ends. Currently there are three visual sources, which can be related to the Cimmerians: the foot bowman on the Greece was of VII century BC, the mounted bowmen on the Etruscan vase of VI century BC, and mounded swordsmen on the sarcophagus G1 from Klazomenai, dated within the edge of VI-V century BC. Only the first image is unquestioned due to the Greek writing “Cimmerian” near the bowman. Another two can also be Scythians, Persians, Saka etc. Some researchers view them as the generalized depiction of the nomad in Asia Minor during that time. Such view can be possible on the mounted bowmen of the Etruscan vase, still allowing to use this image as the picture of Cimmerian warriors during their time in Asia Minor. However the image from Klazomenai sarcophagus appears specific, due to the long swords, which warriors are armed with. Some of the burial complexes which have mixed inventory allows to assume that the "Klazomenai mounted swordsmen" can be Treres – the Thracian people, who were either allies or subjects of Cimmerians, according to Strabo. The written sources related to the Cimmerian problem can be divided into three groups: Greek, Assyrian and other. The first group is represented by Homer, Callimachus, Herodotus, Strabo and Diodorus of Sicily. Unfortunately, neither of these great men saw the Cimmerians with his own eyes, and thus their information are just re-tales and borrowings, often covered in generalization, simplification and mythologization. Despite this, the chronological distance between them allows us to see the preservation and the evolution of Cimmerian image in Hellenistic memory for centuries. The Assyrian sources, on the other hand, cover the period of four kings and were also written by people who not only lived in the same time as the Cimmerians (or Gimir as they are called), but had contacts with them. The sources themselves are the intelligence reports, prayers to the gods, asking to punish the Cimmerians and several inventory descriptions, mentioning these people. As for the other works, which mention Cimmerians, there are several written by Roman historians of the first centuries AD. They provide little information, just repeating what was said by their Hellenistic predecessors. What is also worth addressing are the claims which can be found in some works, that there are mentions (or at least hints) of the Cimmerians in the Old Testament. In reality the Cimmerians are mentioned only in the Bible interpretations, most Russian. The oldest of them date back to the end of XIX century. In modern English literature such idea is rarely met, being overall marginalized. The materials provided in this study allow us to say with certainty that during the Cimmerian time the North Pontic region was place of presence and contacts (including military ones) of a number of tribes and peoples originating in CentralEastern Europe, Middle Asia and Middle East, in addition to local ones. Also the archaeological data allows us to speak of the foundations of the following periods. Unfortunately, the written sources contain no direct information regarding the tactics and strategies of the Cimmerians, leaving us with only the results of their warfare. As the result of their relatively short period in the history of Asia Minor, the Cimmerians left the mark so bright that the ancient scholars addressed into even centuries later. To sum up, the Cimmerian age is an important period to understand the development of ancient warfare in North Pontic region; during this time the culmination of many weaponry traditions of Bronze Age concur, and the elements of Scythian military complex begin to form.
Keywords
кіммерійці, Північне Причорномор’я, бронзова доба, доба раннього заліза, давнє озброєння та військова справа, Близький Схід, Мала Азія, скіфи, кочовики, дисертація, Cimmerians, North Pontic region, Bronze Age, Early Iron Age, ancient weaponry and warfare, Middle East, Asia Minor, Scythians, nomads
Citation
Клочко Д. Д. Озброєння та військова справа кіммерійського часу : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії / Клочко Данило Дмитрович ; наук. кер. Клочко Віктор Іванович ; Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ : [НаУКМА], 2025. - 272 c.