У статті авторка робить спробу окреслити шляхи розвитку наративних моделей та
конструкцій прози раннього українського модернізму, зосереджуючись на творчості Василя
Стефаника. На прикладі однієї з найвідоміших новел письменника - "Басараби" - детально
досліджуються моделі побудови якісно нового типу поетики, що вирізнився на зламі століть і згодом
дістав назви експресіоністичної.
У статті пропонується погляд на поезію та есеїстику Олени Теліги як на оригінальне засвоєння
принципів експресіоністичного напряму й суголосних йому інтелектуальних ідей першої половини
XX ст., а також окреслюється коло корелятивних спільностей між цими явищами як на рівні світоглядних
концепцій, так і образної організації.