У статті розглядається проблема катастрофізму в польській поезії міжвоєнного десятиліття
XX cт. Авторка зосереджується головно на творчості одного з найцікавіших його представників -
Юзефа Чеховича. Розглядаються концепція поетичної мови, призначення поезії за Чеховичем, а також
досліджуються основні риси Чеховичівських візій (катастрофа і смерть, аркадійні візи як
альтернатива руйнуванню світу, катастрофізм та проблема людини).