У статті авторка робить спробу окреслити шляхи розвитку наративних моделей та
конструкцій прози раннього українського модернізму, зосереджуючись на творчості Василя
Стефаника. На прикладі однієї з найвідоміших новел письменника - "Басараби" - детально
досліджуються моделі побудови якісно нового типу поетики, що вирізнився на зламі століть і згодом
дістав назви експресіоністичної.