У статті розглянуто основні підходи до концепту музики як об’єкта наукового теоретизування в соціологічній теорії ХХ століття. Окреслено два протилежних погляди на музику як соціальне явище – як продукт і ілюстрацію чинного соціального порядку та як результат індивідуальних практик. Проаналізовано особливості, переваги й недоліки обох підходів крізь призму досліджень провідних представників напрямів, як-от Теодор Адорно та Тіа де Нора.