Мовчання - один з найглибших символів християнства і водночас одна з принципових доброчесностей християнської душі. В статті простежується втілення теми мовчання у Києво-Печерському патерику. Обгрунтовується висновок про те, що мовчання у сприйнятті авторів і героїв Патерика - не самодостатня вправа, а суттєва риса цілісної духовної атмосфери давньокиївського християнства.
На ліствиці християнських чеснот найвищий ступінь посідає любов. У статті обстоюється думка про те, що з-поміж пам'яток києворуської агіографії етос любові найбільш виразно засвідчує Києво- Печерський патерик. Розглядаються і осмислюються відповідні епізоди Патерика.