Т. 2. (2025) Спецвипуск

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/37107

Browse

Browsing Т. 2. (2025) Спецвипуск by Subject "digitalization"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Моделювання цифрової парадипломатії в глобальному просторі. Стратегія нейтралізації інформаційних загроз
    (2025) Петров, Павло; Головко, Іван; Котов, Іван
    У статті досліджено феномен цифрової парадипломатії як інноваційного інструменту протидії інформаційним загрозам у глобальному просторі. Актуальність теми зумовлена посиленням ролі дезінформаційних кампаній у міжнародній політиці, що здійснюються як державними, так і недержавними акторами для підриву демократичних інститутів, руйнування репутації держав і дестабілізації локальних спільнот. Метою дослідження є визначення ролі цифрової парадипломатії в трансформації сучасної міжнародної комунікації та формування алгоритмічного підходу до її застосування для протидії глобальним викликам дезінформації, зокрема в діяльності субнаціональних акторів. У статті розглянуто трансформацію дипломатичних практик у контексті цифрової епохи, а також теоретичні засади парадипломатії та її еволюцію від допоміжного до стратегічно значущого елемента міжнародної комунікації. Проаналізовано, як субнаціональні утворення використовують цифрові платформи для формування наративів, взаємодії з міжнародними аудиторіями, спростування дезінформації та мобілізації підтримки. Запропоновано алгоритм цифрової парадипломатії, що має п’ять ключових етапів. Наведено приклади реалізації цифрових стратегій у таких країнах, як Естонія, Литва, Україна, США та Канада, що демонструють успішну практику інтеграції місцевих ініціатив у загальнонаціональні та міжнародні системи цифрової безпеки. Окрему увагу приділено потенціалу співпраці муніципалітетів із діаспорами, неурядовими організаціями та технокомпаніями для посилення міжнародного резонансу їхніх меседжів. Наголошено на важливості цифрової грамотності, етичного контенту та інституційної взаємодії як базових умов ефективної цифрової парадипломатії. У висновках обґрунтовано, що цифрова парадипломатія — це не лише інструмент кризового реагування, а й механізм стратегічної комунікації, здатний зміцнити демократичну стійкість, репутаційну суб’єктність та інформаційну автономію регіонів у цифрову добу. Перспективи подальших досліджень полягають у кількісному вимірюванні ефективності таких стратегій, розробленні адаптивних інструментів реагування на локальному рівні, а також поглибленні міждисциплінарного аналізу взаємодії парадипломатії, інформаційної безпеки та цифрових комунікацій.
  • Thumbnail Image
    Item
    Модернізація освітнього простору як відповідь європейських держав на глобальні виклики у вищій освіті
    (2025) Студілко, Максим
    У статті описано модернізацію Європейського освітнього простору як відповідь на сучасні глобальні виклики, що постають перед вищою освітою. Розглянуто як глобальні, так і точкові виклики, спричинені пандемією COVID-19, тотальною цифровізацією та глобалізацією освіти. Метою статті є огляд, дослідження та узагальнення освітніх трендів у Європейському освітньому просторі як відповідь на глобальні виклики, що постали перед вищою освітою на світовій та європейській аренах у XXI ст. Проаналізовано історію становлення, цілі та основні досягнення Болонського процесу у створенні Європейського освітнього простору вищої освіти. Акцентовано на таких здобутках, як трирівнева структура ступенів, запровадження кредитів ECTS, принцип автоматичного взаємного визнання кваліфікацій вищої та старшої середньої освіти та результатів навчання, отриманих за кордоном. Розглянуто виклики, що поставали перед Болонським процесом за 20 років, та дії для їх подолання. Акцентовано на досвіді Європейської Комісії в реалізації окремих освітніх програм Європейського Союзу. Зокрема, розглянуто програму Erasmus+ етапу 2021–2027 рр., а також Ініціативу європейських університетів із впровадження мікрокредитів та концепцію "інтернаціоналізації вдома" як доповнення до традиційної академічної мобільності. Висвітлено принципи інклюзії, закріплені в Римському комюніке 2020 року, що передбачають розширення доступу до університетської освіти для недостатньо представлених груп та формування інклюзивного освітнього середовища. Зроблено висновки, що роль університетів докорінно змінюється внаслідок сучасних процесів модернізації. З традиційних освітніх інституцій вони трансформуються в ключових суб’єктів, що забезпечуватимуть розвиток людського капіталу. Адаптація академічних спільнот до сучасних викликів, забезпечення і популяризація освіти впродовж життя, цифровізація, системна та неперервна модернізація стануть наріжним каменем у функціонуванні закладів вищої освіти як спроможних інституцій, що ефективно реалізують свою місію.