Предметом дослідження цієї статті є поняття тиші, що розглядається в контексті звукового кінематографа на основі розробок французького теоретика кіно М. Шіона. Саме звуковий кінематограф уможливив існування в кінематографічному просторі тиші як такої та ввів у вжиток постать німого - джерело тиші та носія специфічних властивостей, які надають режисеру ще один неординарний та цікавий спосіб реалізації сюжетних перипетій.