У статті романтизм і романтичний націоналізм розглядаються як гомогенні рухи, в контекст
яких уписується поезія Тараса Шевченка. При цьому націоналізм трактується автором у широкому
неполітизованому сенсі як світоглядно-ідеологічна матриця, що лежить в основі різних сфер
духовної та практичної діяльності. Стверджується, що етнокультурний центризм, притаманний
романтизмові, переростав у Шевченка в націотворчу парадигму.
У студії розповідається про контакт іспанської й української літератур, який відбувся у Львові
у період між двома світовими війнами на сторінках часописів "Літературно-науковий вістник"
і "Вістник". Дослідник привертає увагу до того, як "вістниківці" осмислювали прочитане; така
метода дає змогу зрозуміти, наскільки глибоким був цей контакт, і визначити роль, яку відіграли
ідеї, образи іспанської літератури у формуванні ідеології українського націоналізму.