У статті простежуються витоки і спільні мотиви української та іспанської містичної поезії
XVI-XVIII cт. Типологічна спорідненість цих явищ базується на єдиному підґрунті містичної поезії,
особливій позиції її автора, суб'єкта лірики та адресата, на її прагматичному первні - явищах,
що дають підстави вважати містичну поезію окремий цілісним естетичним та позаестетичним
феноменом.