Автор статті, полемізуючи з Г. Грабовичем щодо методології "Історії української літератури"
Д. Чижевського, пропонує дослідникам відмовитися від введення наукового доробку вченого в
рамки гегельянства, відродженого у першій половині XX ст. в західноєвропейській культурі. Наголошується
на тому, що "Історія української літератури", що й нині зберігає своє наукове та евристичне
значення, є оригінальною за концепцією та масштабністю змістового матеріалу, вона
залишається працею автора-ерудита, методологія якого сформувалася в контексті гуманітарної
європейської, переважно німецької, думки першої половини XX cт.