У статті проаналізовано основні проблеми перехідних відносин, які виникли внаслідок внесення
змін до Конституції України в частині конституційної юрисдикції, розглянуто можливі способи запобігання цим проблемам, а також запропоновано інструменти їх вирішення.
Автор статті звертає увагу на необхідність системного аналізу перехідних відносин при розробленні змін до Основного Закону України (як і законодавства в цілому) та їх урегулювання за допомогою спеціальних темпоральних норм. Виокремлено два основні завдання, вирішенню яких
мали б сприяти перехідні положення: належне запровадження нової моделі правового регулювання та поступовий перехід до такої моделі суб’єктів, які вже перебувають у відповідних правовідносинах.