У статті розглядається можливість постструктуралістських проектів інтерпретації поеми
М. Гоголя «Мертві душі», що зорієнтовані на більш емпіричного, реального читача, ніж метачитача. У контексті деконструкції ідей Ю. Манна, В. Набокова подано альтернативні інтерпретації відомих персонажів без перетворення їх на смислові ключі всієї поеми.