Статтю присвячено деяким проблемам інтертексту, що виникають в процесі ознайомлення з
поезією Катулла і Горація. Ці два класики римської поезії репрезентують складний шлях від максимуму
до мінімуму проявів індивідуалістичних тенденцій постреспубліканської доби (І ст. до н.е.).