У статті розглянуто окремі проблеми застосування положень чинного законодавства України щодо прозорості структури власності телерадіоорганізацій: недосконалий термінологічний апарат Закону України "Про телебачення і радіомовлення", невідповідність передбачених ним механізмів меті нормативно-правового регулювання, недостатність ресурсів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо перевірки достовірності інформації про структуру власності телерадіоорганізацій.