У статті автор зупиняється на лексичних особливостях доповідей, досліджує використання граматичних явищ та вивчає використання часів у доповідях, спираючись на НФЄ (надфразову єдність) як на основну одиницю аналізу тексту. Автор наводить приклади мовних засобів, які постають маркерами НФЄ. Автор торкається прагматичної спрямованості доповідей та наслідків, які з цього виникають, і робить висновок про структуру документа, про її «суворий» характер, спираючись на проаналізовані документи; висновує щодо принципів побудови доповідей, представлених на ПАРЄ.