У статті представлено римську Грецію як соціокультурний регіон (Педагогічна провінція) у період, відомий під назвою другої софістики або грецького Відродоісення (50- 250 pp.н.е.). Автор досліджує нову ситуацію еллінізму під римською владою, головним чином у Балканській Греції та Анатолії. Особливу увагу приділено питанню, як грецький соціум (насамперед його еліта) залишається традиціоналістським і "старомодним" на основі принципів полісного э/сиття, всупереч змінам, які приносить імперська античність і римський контроль. Ця стадія еволюції грецької культури з її наголошуванням на мовному пуризмі та історії (особливо V-IV ст. дон.е.) окреслюється як неокласицизм.