Розвиток ідеології Київської Русі значною мірою обумовлювався її християнським світоглядом. Протягом життя давньоруська людина переймалася баченням впорядкованого Універсуму крізь образ Храму і дійства, що здійснювалося у ньому. У статті досліджуються витоки та еволюція ідеї східнохристиянського храму від близькосхідної традиції до візантійських модифікацій. Незважаючи на запозичення східнохристиянської традиції саме від Візантійської імперії, у Київській Русі відбулася самостійна інтерпретація цієї традиції, що зумовлено різним типом ментальності народів двох країн. На думку автора, образ Небесного Града Єрусалима використовувався як культурний архетип Києва, репрезентантом якого був Софійський собор - храм Премудрості Божої.