Ґрунтуючись на теорії інтертекстуальності, авторка аналізує особливості романізованих біографій "Романи Куліша" та "Аліна й Костомаров" Віктора Петрова-Домонтовича. Особлива увага приділена колажній, цитатній природі образотворення й прозовому експериментуванню письменника з власними і чужими текстами.