Кіно-Театр. 2012. №5

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/28195

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2012. №5 by Subject ""Білий птах з чорною ознакою""

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Втрата
    (2012) Брюховецька, Лариса
    Пішов від нас Богдан Ступка. Йому на роду було написано стати знаменитим. Він це, очевидно, знав, і сприймав як належне свою місію. Здавалося, не існувало дистанції між ним і персонажами, в яких він перевтілювався. Легко міняв сутність, характер, при цьому залишався Богданом Ступкою — пізнаваним і знайомим. Аура його акторської харизми була настільки сильною, що далеко не кожен режисер наважувався брати його у свій фільм. Ті, хто наважувалися, вигравали. А були режисери, які відкривали його як актора. В театрі це Сергій Данченко, в кіно — Юрій Іллєнко. Український актор здобув міжнародну славу: знімався в польських режисерів — Єжи Гофмана (двічі) та Кшиштофа Зануссі (дістав приз Римського МКФ за кращу чоловічу роль у його фільмі "Серце на долоні"), у Франції в Отара Іоселіані, в багатьох російських режисерів, серед них найвідоміші ролі в Павла Чухрая ("Водій для Віри") та Дмитра Месхієва (за роль у фільмі "Свої" був номінований на Європейську кінематографічну премію "Сезар" і став членом Європейської кіноакадемії), був нагороджений найпрестижнішими російськими кінопреміями... Згас вулкан творчої енергії, який заряджав нею і своє оточення, і всіх, хто бачив його у виставах і фільмах. Український театр і кіно осиротіли. Пам’ять про Богдана Ступку, видатного майстра, житиме.