Філософи твердять: час передував буттю. Не певен, що ця
думка легка для сприйняття, та в глибинах свідомості ми
з нею згодні. Час, звісно, вічний, але й щохвилинний. Ще
б пак – ми його плануємо! А ось як щодо того, аби ним
керувати? І, виявляється, є місце, де це можливо, – театр.
І я знаю принаймні одного актора, здатного ним володіти, – Богдана Бенюка. Як він це робить, гадки не маю. Та
описати спробую.