Стаття присвячена аналізові досвіду критики філософії «чистого емпіризму», представленого у творчості київського історика філософії поч. XX ст. П. П. Кудрявцева. Автор з'ясовує місце цього досвіду у вивченні історії філософії через призму боротьби абсолютизму і релятивізму.