054 Соціологія
Permanent URI for this collection
Освітньо-професійна програма / Освітньо-наукова програма: Соціологія
Browse
Browsing 054 Соціологія by Subject "people who use drugs"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Розробка і застосування комплексного підходу до збору та аналізу даних на основі фотографії для вивчення маргіналізованих груп (на прикладі аналізу траєкторій лікування ВІЛ серед людей, які вживають ін’єкційні наркотики): дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2023-12-27) Степанов, Володимир; Паніотто, ВолодимирДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі 05 "Соціальні та поведінкові науки" за спеціальністю 054 "Соціологія" – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Ця дисертаційна робота задумувалася як відповідь на методологічну обмеженість дослідницьких дизайнів, репертуарів якісних методів, а відтак – даних, які отримують з їхньою допомогою, для вивчення маргіналізованих груп суспільства. Проблеми, що виникають у процесі проведення досліджень із представниками маргіналізованих груп і під час аналізу даних, отриманих за допомогою якісних методів, описано в межах різноманітних наукових дискусій, що включають праці в галузі інституційної етнографії (Erickson & Shultz, 1982; Hammersley & Atkinson, 2007), аналізу розмов і етнометодології (Potter & Hepburn, 2005), фрейм-аналізу Ґофмана (Goffman, 1981; Potter & Hepburn, 2012), дискурсивної психології (Quinn & Mathews, 2016; Van Den Berg, Wetherell, & Houtkoop-Steenstra, 2004), критичної медичної антропології (Carroll, 2013; Kleinman, 1988; Laws, 2016) і психоаналітичної теорії захисту (Cramer, 1987; Maruna & Copes, 2005; Shiner & Winstock, 2015). Однак у процесі написання роботи стало зрозуміло, що за методологічною обмеженістю ховаються теоретичні проблеми, пов’язані зі складністю та багатозначністю самого поняття "маргіналізована група" (Becker, 1973; Benjamin, 2006; Ėtkind, 2011; Lévinas, 1997; Schutz, 1960), застосовністю наявного арсеналу методів для їх вивчення (Blumer, 1979; Flick, 2009; Hill Collins, 1999; Irving, 2007; Plummer, 2001; Thomas, Znaniecki, & Zaretsky, 1996), а також з етичними аспектами взаємодії між дослідниками та досліджуваними, які є представниками маргіналізованих груп (Benjamin, 1991; Butler, 2004; Charmaz, 2017; Kleinman, Das, & Lock, 1997). Незважаючи на численні дослідження повсякденного життя маргіналізованих соціальних груп, теоретичне обґрунтування таких досліджень і методологічний арсенал, що використовується для їх реалізації, часто не становлять взаємопов’язаного, комплексного підходу. У результаті такі дослідження часто є досить "нав’язливими" (Kellehear, 1993; Potter & Hepburn, 2012; Webb, Campbell, Schwartz, & Sechrest, 1966), отже – недостатньо "екологічними", стосунки між дослідником та учасниками дослідження недостатньо відрефлексованими (Charmaz, 2017; Charmaz & Belgrave, 2019a; Hammersley & Atkinson, 2007), а результати можуть бути доволі поверховими та фрагментарними, наприклад такими, що не враховують просторового втілення соціальних явищ (de Certeau & Rendall, 1984; Debord, Jorn, & Ivain, 1996; D. Harvey, 2013; Lefebvre, 1996; G. Simmel, 2009), якому в рамках цієї роботи приділено окрему увагу. Використання фотографії в дослідженнях маргіналізованих груп є поширеним (Jamie Suki Chang, 2017; Harper, 2016; Konecki, 2011; Schonberg & Bourgois, 2002), однак етичні проблеми, які вона породжує, та емпіричні можливості, які вона надає дослідникам і учасникам дослідження, описано недостатньо (Clifford & Marcus, 1986; Rosler, 2004; Singer & Page, 2014; L. Stone, 2015; Tester, 2001; Vitellone, 2017). Отже, якщо йдеться про розробку справді "комплексного" підходу до вивчення маргіналізованих груп, увагу слід приділяти не лише методологічному аспекту питання, а й розробці підходу в ширшому розумінні, тобто теоретичному обґрунтуванню використання тих чи тих інструментів, а також обґрунтуванню етичної позиції, з якої дослідник входить у поле маргіналізованих груп і встановлює правила взаємодії з ним (Stepanov & Dmitrieva, 2023). З огляду на багатоманіття процесів індивідуальної, соціальної, культурної та просторової маргіналізації, а також механізмів їх (спів)конструювання та відтворення ми дійшли висновку про важливість переконфігурації, перезбирання, оновлення налаштувань інструментів продукування та відтворення знання про маргіналізовані групи. Ці інструменти мають бути налаштовані таким чином, щоб не сприяти подальшому відтворенню маргіналізації. Отже, мета цієї роботи – розробка теоретично, методологічно та етично обґрунтованого підходу для його емпіричного застосування до вивчення маргіналізованих груп. Для досягнення поставленої мети в роботі послідовно обговорюються такі ключові питання, спрямовані на вирішення тематичних теоретичних, методологічних, етичних та емпіричних завдань: 1. Якими є теоретичні передумови для розробки і застосування комплексного підходу до вивчення маргіналізованих груп? 2. Якими є методологічні передумови для розробки і застосування комплексного підходу до вивчення маргіналізованих груп? 3. Якими є етичні передумови, обмеження, труднощі проведення досліджень із маргінальними групами? 4. Як здійснювати синтез наявних теоретичних і методологічних передумов у розробці комплексного підходу до вивчення маргіналізованих груп? 5. Якими є результати емпіричного застосування розробленого підходу? 6. Як можливо інтерпретувати отримані результати в контексті наявних емпіричних досліджень маргіналізованих груп? У представленій дисертації було розглянуто можливості та обмеження методологій (авто)біографічного інтерв’ю, прогулянкових інтерв’ю та візуальних методів. На практиці було продемонстровано конвергенцію та синергію виявлених можливостей зазначених методологій та роботу асамбляжу методів. На теоретичному, методологічному та етичному рівнях було проведено аналіз використання візуальної методології в соціології та суміжних дисциплінах. Презентований культурологічний аналіз фотографічного об’єкта з погляду відповідності етичному підходу зумовив розроблення екологічного дослідницького інструменту. Таким чином, у рамках представленого дисертаційного проєкту було теоретично й етично обґрунтовано та емпірично апробовано комплексний підхід до вивчення маргіналізованих груп, включно з людьми, які вживають наркотики. Новизна розробленого підходу порівняно з наявними полягає в такому: 1. У дисертаційній роботі на основі розгляду етичних питань на всіх етапах підготовки, проведення та роботи з методологічними результатами вперше в науковій літературі обґрунтовано першорядну роль етики як основної методологічної передумови розробки методів дослідження маргіналізованих груп. 2. Автором створено оригінальну дослідницьку методику, в якій людина, з одного боку, не вичерпується фотографією, а з іншого – залишається представленою на ній. Тоді як сама фотографія виступає самостійною інформаційною одиницею, що використовується нарівні з іншими зібраними даними. 3. Автор дав нову інтерпретацію фотографічної практики, яка отримана на основі критичного осмислення процесу виробництва / відтворення маргінальності. Ця інтерпретація полягає в тому, що готові фотографії виступають як аргумент критики організації соціально-фізичного простору. 4. Автор здійснив етично коректну адаптацію відомих методів шляхом їхньої "переробки" та переосмислення відповідно до виокремлених етичних передумов і критичного погляду на процес виробництва / відтворення маргіналізації та маргінальності самими дослідниками / учасниками досліджень. Розроблений підхід унікальний тим, що поєднує в собі рідко використовувані інструменти та низку відомих методів, адаптованих саме для вивчення маргіналізованих груп, тобто є таким, що враховує особливості їхнього способу життя, середовища проживання та повсякденної культури. 5. Розроблена автором дослідницька методика дає змогу суттєво знизити зміщення в інформації, пов'язані із вторгненням дослідника в життя респондента. Вона дала змогу втілити переваги ненав'язливого дослідницького втручання, підвищити "етичну чутливість" як частину дослідницької стратегії та змістити фокус із самого інформанта на просторове втілення його повсякденності. На основі апробації дослідницького підходу було представлено методологічні рекомендації щодо застосування комплексної методології для вивчення маргіналізованих груп. На основі змістовних висновків було представлено рекомендації для їх можливого застосування в роботі організацій громадського здоров’я. Продемонстрований автором зв’язок емпіричних результатів, отриманих за допомогою застосування комплексної методології, і тюремної культури є підставою для створення більш збалансованих підходів громадського здоров’я. Апробування комплексної методології на прикладі вивчення доступу людей, які вживають наркотики, до лікування ВІЛ, дало змогу продемонструвати обґрунтованість теоретичної та методологічної аргументації для створення комплексного підходу, а також скоригувати дослідницький інструментарій у польових умовах для створення передумов дослідницької взаємодії, більш зорієнтованої на інформанта. Обговорення результатів, отриманих із використанням представленої комплексної методології, дає змогу говорити про те, що, з одного боку, отримані висновки є консистентними з результатами, отриманими іншими вченими, з іншого – частина висновків заповнюють лакуни і є змістовно новим знанням про людей, які вживають наркотики, в Україні.