Статтю Андрія Хвилі "Від ухилу-у прірву", в якій офіційно засуджено творчість Миколи Хвильового, проаналізовано як частину мовної практики радянського тоталітаризму. Описано лінгвістичні механізми, зокрема, особливості вживання ідеологічно маркованих лексем, займенникових одиниць, для насадження ідей, потрібних для зміцнення тоталітарного режиму.