Літературно-художні прийоми та образотворчі засоби, реалізовані у творчості Г. С. Сковороди, розглядаються в контексті біблійної поетики та художньої форми. Ймовірна кореляція представлена як важливий момент вибудови «символічного світу» мислителя. Аналізуються настанови Сковороди як екзеґета. Розглядається проблема дослідження творчості філософа в Київській духовній академії як представника вітчизняної «позаакадемічної» філософської та екзегетичної традиції.