У статті досліджується проблема доведення існування зовнішнього світу, а також феномен виникнення хибного знання в контексті розвитку сенсуалістичної теорії пізнання. Предметним полем здійсненого у статті дослідження виступає філософія К. А. Гельвеція, і безпосередньо такі його праці, як «Про ум» та «Про людину». Аналізуючи спосіб доведення Гельвецієм факту існування зовнішнього світу, автор акцентує увагу на тих специфічних рисах, які дозволяють розглядати ідею «таблиці достовірності» Гельвеція як цікавий внесок у становлення і розвиток сенсуалістичної теорії.