Кафедра біології

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12295

Browse

Browsing Кафедра біології by Subject "Aegilops mutica (Amblyopyrum muticum)"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Вплив умов загартовування на зимостійкість пшеничних ліній з інтрогресіями від амфідиплоїда Авротіка
    (2019) Єфіменко, Тетяна; Мартиненко, Вікторія; Терновська, Тамара
    Геномно-заміщений амфідиплоїд Авротіка та створені з його залученням інтрогресивні лінії пшениці м’якої мають підвищену зимостійкість. Певну роль у забезпеченні цієї властивості відіграє ген TaAGL21, який контролює MADS-box ТФ з функцією контролю транспорту ауксину в корені. Мета роботи полягає у визначенні впливу цього ТФ за різних умов загартовування рослин на архітектоніку коренів. Порівняльне вивчення амфідиплоїда, сортів пшениці м’якої та її інтрогресивних ліній показало, що алельноспецифічний вплив гена TaAGL21 на архітектоніку кореневої системи залежить від умов загартовування пшеничних рослин на стадії онтогенезу, що передує кущінню. Без природного загартовування низькими температурами на цій онтогенетичній стадії вплив специфічного алеля гена TaAGL21 на ознаки кореневої системи, якими визначається його архітектоніка, не спостерігається.
  • Thumbnail Image
    Item
    Залучення інтрогресій від Aegilops mutica до геному м'якої пшениці
    (2018) Єфіменко, Тетяна; Антонюк, Максим; Мартиненко, Вікторія; Наваліхіна, Анастасія; Терновська, Тамара
    Інтрогресія генетичного матеріалу від дикорослих родичів до геному м ’якої пшениці залишається актуальною, оскільки є природним та невичерпним джерелом збагачення генофонду пшениці за генами, що покращують її адаптивний потенціал. Гексаплоїдні лінії Г4~Г5 пшеничного типу створено методом гібридизації між м ’якою пшеницею Аврора (ААВВИО) та геномно- заміщеним амфідиплоїдом Авротіка (ААВВТТ), який включає до складу свого гексаплоїдного геному диплоїд- ний геном ТТвід родича пшениці Aegilops тиїїса замість субгеному 00 м ’якої пшениці. Гібриди Г~Г3 мали обмежену самофертильність, яка істотно зросла для деяких похідних у Г—її^. У всіх генераціях створення ліній супроводжувалось цитологічним контролем кількості хромосом, яка коливалась в цілому за генераціями від 33 до 46 та стабілізувалась для більшості нащадків на 42 хромосомах у Г4 за умов добору в кожній генерації рослин з кількістю хромосом 40—44. Лінії /\ беруть початок від дев ’яти самофертильних рослин Г2, відрізняються від Аврори за деякими ознаками морфології рослин та демонструють наявність у Іеномг'чу.ж'инної ДНК за даними дот-блот гібридизації з геномною ДНК Aegilops тиїїса як зондом.