У статті зроблено спробу розглянути елементи поетики загадки і мотиву табуйованого імені у поезіях Миколи Вінграновського на рівні образів і композиції, ідентифікувати їхні функції та авторські модифікації порівняно з архаїчними моделями, а також провести певні паралелі з творчістю поетів Київської школи.