У статті висвітлено особливості конструювання образно-мотивного комплексу дороги і мандрів у польськомовній поезії Лазаря Барановича. Віршовані тексти вписано у ширшу жанрову парадигму барокової літератури на основі ідейно-змістових орієнтирів автора. Враховано постійний діалог українського письменника з біблійним інтертекстом. Приділено увагу загальноєвропейським культурним тенденціям ранньомодерної доби, на тлі яких розглядається творчість Барановича.