Немає сумніву, що феномен, про який ітиметься— стрілецька поезія— у своїй суті повніший, глибший та цікавіший, ніж матеріальний його вияв — збірки текстів, написані на початку століття знаними в Галичині поетами Р. Купчинським, Л. Лепким, М. Гайворонським, О. Бабієм, Ю. Шкрумеляком та ін., укладені та видані в різний час (у 20—30-ті й тепер, у 90-ті). Справді, не може бути, що ці поетичні твори виринули з небуття і набули сьогодні популярності випадково. Що ж є причиною такого "повернення"? Зовнішні обставини, особливості самих текстів? Спробуймо розглянути стрілецьку поезію під кутом міфологічного аналізу.