Стаття аналізує науково-фантастичний фільм "Загублене місто" (режисер Віталій Потрух) як одну з перших спроб освоєння фантастичного жанру в сучасному українському кіно. Автор розглядає сюжет про експедицію до загадкової зони відчуження, де мешканці здобули здатність бачити майбутнє, втративши при цьому свободу вибору. У рецензії критично оцінюються жанрова еклектичність твору, недоліки драматургії та затягнутість дії. Водночас акцентується увага на глибинних підтекстах кінотексту: темах "вкраденого майбутнього", соціальних експериментів та маніпуляцій свідомістю, що робить стрічку знаковою для українського соціокультурного контексту 2012–2015 років.