У статті запропоновано новий підхід до аналізу творчості Миколи Гоголя, який ґрунтується
на залученні новітньої архетипної концепції Гастона Башляра. Досліджено романтизм
українських та петербурзьких повістей Гоголя, використовуючи "Психоаналіз вогню" Башляра.
Прослідкувавши еволюцію архетипних образів вогню у Гоголя, авторка статті доходить висновку,
що особистісні переживання письменника у переломний період життя якнайкраще відображає
саме його творчість, а романтична поетика, основу якої і становлять архетипні образи,
продовжує залишатися основним стрижнем гоголівської творчості навіть із рухом письменника
в бік реалістичної поетики.