У статті розглядається один з ментальних елементів (mens геа) Голодомору як злочину геноциду, а саме віктимологічний аспект. Авторка стверджує, що, з одного боку, захищена група під час Голодомору мала чіткий національний характер, а, з іншого боку, українські жінки і діти, які постраждали під час Голодомору найбільше і становили переважну більшість його жертв, були, без сумніву, важливим складником для виживання української національної групи. Аналізуються також матеріальні елементи Голодомору-геноциду (actus reus), що призвели до масового винищення української національної групи, вчиненого перш за все шляхом навмисного створення умов життя, розрахованих на фізичне знищення національної групи (акт фізичного геноциду); вжиття заходів для запобігання народженню дітей у групі (поняття біологічного геноциду); а також примусову передачу дітей до іншої групи (акт культурного геноциду). Авторка простежує елементи злочину геноциду в кожному з цих актів.