У дослідженні розглянуто прислівникові еквіваленти слова української мови, які функціонують у художніх (прозових, поетичних, драматичних) і наукових текстах останнього десятиріччя (2010–2020). З’ясовано теоретичні засади виокремлення прислівникових еквівалентів слова як класу одиниць перехідного рівня, встановлено склад прислівникових еквівалентів слова, проаналізовано особливості форми вираження названих одиниць, а також визначено властивості їхньої внутрішньої організації. Виявлено, що кількість аналітичних сполук, що виражають цілісне поняття (якими, фактично, і є прислівникові еквіваленти слова), в українській мові дедалі збільшується, а самі ці сполуки являють собою системне явище.