The article deals with alternative practices of excess to the materialized collective memory. It concerns voyages to the heterotopias of memory on the Ukrainian territory. Such places could to be considered as cultural heritage, but due to their status and use become “historical rubbish”. Being free from imposed stable meanings, these spaces are suitable for bricolage tactics of so called “consumers”.
Статтю присвячено альтернативним практикам долучення до матеріалізованої колективної пам’яті. Розглянуто мандрівки до гетеротопій пам’яті на території сучасної України — місць, що становлять культурну спадщину, проте за своїм статусом і використанням стають «історичним непотребом» — як простір, вільний від нав’язаних усталених значень, а отже, відкритий до тактик «споживачів»-бріколерів.