Стаття є спробою систематизації стародавніх уявлень про людську душу як про два різновекторні компоненти, уособлені символікою «Верха» та «Низа» світобудови. Два основні функціональні типи поховань мають відповідати уявленням про різне посмертя. Потреба в синкретизації цих векторів у певних образах стражів призвела до появи таких теріоморфних образів, як змій-дракон чи то грифон степової зони.