У статті порушено питання вербалізації змістового відношення між мотивувальною основою та похідною словоформою. Зроблено спробу простежити, які складники процесу перетворення думки про реалії об’єктивного світу на похідну назву стають експліцитними, які залишаються імпліцитними, тобто як саме образ дійсності може бути зафіксовано в ономасіологічній структурі номінативної одиниці. Окреслено також традиційні засоби вираження представників ономасіологічних категорій у сучасній українській мові.