У статті розкрито оригінальний підхід до бібліографічного вивчення київського духовенства XIX — поч. XX ст. Автор оцінює наскільки київських священиків хвилювало майбутнє Православної Церкви, за допомогою опосередкованої вказівки — кар’єри їхніх дітей, найперше синів. Для такого дослідження обрано родини 13 ієреїв
Києва другої половини XIX — поч. XX. Вони походили
із сімей священно- та церковнослужителів, пройшли всі
щаблі духовної освіти, успішно закінчили КДА (переважно із магістерським ступенем: 8 із 13 осіб), належали до
найвідоміших київських кліриків свого часу, відзначилися на училищній та єпархіальній службі, заслужили реноме осіб, перейнятих долею православ’я (це відображено
і в їхніх опублікованих текстах, і в участі у відповідних
товариствах та долученні до важливих церковних подій,
як-от спорудження/відновлення храмів абощо) тощо.