У статті розглянуто один із аспектів малодослідженого філософського доробку вихованця і викладача психології Київської духовної академії Івана Пименовича Четверикова (1875-1969), пов’язаний із його зацікавленістю вченням Канта. Предметом аналізу є передусім концептуальні підходи до вивчення кантівської думки, викладені І. Четвериковим у магістерській дисертації «О Боге как личном существе» (1903), що увиразнює вагомість досліджень людської особи, здійснених у модерній філософії, зокрема й у критичній філософії Канта, а також у низці його статей, що стосуються післякантівських філософських доктрин, пов’язаних із Я. Фрізом, неокан- тіанськими та феноменологічними підходами. Автор звертає спеціальну увагу на спробу І. Четверикова пов’язати концептуалізацію людської особи із позитивною рецепцією персоналізму Ґ. Тейхмюллера, а також критичною філософією, що дає змогу розробити персоналістичне розуміння людини як особливого сущого, автономного буття, увиразненого в самосвідомості та свободі.