Середньовічний світогляд бачить всесвіт як двоїсту систему духовного та земного. Така структурна особливість реалізується у літературних текстах за допомогою різних видів топосів. Острів,
пустеля, місто, а також печера – всі вони виконують у тексті роль множинних просторів.
Києво-Печерський патерик не лише відобразив світоглядну парадигму XI–XVII ст., а й зберіг
художні функції простору печери, що були успадковані від античності й трансформувались з огляду
на запити середньовічної ідеології