У статті проаналізовано проблеми методології юридичного тлумачення, які набули підвищеної актуальності на пострадянському просторі, у тому числі й вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві в останні два десятиліття: співвідношення науки і мистецтва, статичного і динамічного підходів у процесі тлумачення, тлумачення і правотворчості тощо.